Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Час бою (болю), Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Час бою (болю), Соломія Даймонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час бою (болю)" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 78
Перейти на сторінку:
28 глава

 

*Аліна 

Забігаю до себе в спальню й швидко зачиняю двері, відчуваючи, як холод біжить по моїй спині. Нарешті відкриваю чат з Аль Капоне й напружено читаю СМС від нього.  

Fuddy-duddy: Доброго ранку, Алінко. Як тобі черешеньки? 

Від кількості пестливих форм мене аж починає нудити. Це він у такий спосіб перевіряє чи я ще жива й не отруїлася ними?  

Аліна: Доброго) Мені страшно їх їсти.  

Нічого кращого, окрім правди я не придумала, тому вирішила написати саме її. Від нестерпного очікування на відповідь я почала нервово гризти нігті, які й так були вже не в найкращому стані. Цей ранок міг бути одним з найкращих у моєму житті, але через цього недоумка все знову пішло шкереберть. Втома разом з роздратуванням утворювала вибухову суміш, що мчала по моїх венах. Якби ж цей Аль Капоне тільки був тут. Я б вже точно не залишила його живим.  

Fuddy-duddy: Аххах... А твій хлопець схоже іншої думки, раз лускає їх за обидві щоки.  

Моє серце в цей момент пропускає декілька ударів. Я різко смикаю клямку й визираю з-за дверей. Білінський дивиться на мене з рум’янцем на щоках. У руках Давида декілька кісточок від ягід. Трясця! Мені слід було сховати їх якнайдалі.  

— Все гаразд? Ти виглядаєш якоюсь стривоженою, Аліно. — Він поправляє своє волосся й спирається ліктем на кухонний стіл. Я опиняюся в пастці з власної брехні й поки, на жаль, я не бачу з неї виходу.  

— Ні, я просто захотіла попити. — Підходжу до раковини й набираю склянку прохолодної води. Натягнуто посміхаюся до Білінського й після цього йду геть. Мені геть не хочеться пити, тому я виливаю воду в вазон і зариваюся під ковдру.  

Fuddy-duddy: А ти природжена брехунка, Алінко. Надіюся, що ти сприймеш мої слова як комплімент, а не як образу, бо я мав на меті похвалити тебе. Справді, я б навіть сам до такого не додумався. Молодець! А за свого коханця можеш не перейматися. Черешня чиста і в ній немає абсолютно нічого, що б могло нашкодити вашому здоров’ю. До речі, прошу вибачення, що перервав ваш майже секс на кухні. Хіх... Не міг втратити такої можливості. Цей Давид справді тобі подобається?  

Щось сьогодні Аль Капоне дуже багатослівний. Невже він не має чим зайнятися суботнім ранком? Цей чоловік точно псих. Я переконана у цьому на 99,9%.  

Аліна: Гадаю, буде краще, якщо ти не будеш втручатися в моє особисте життя, Аль Капоне. І мені більше не потрібні подарунки від тебе. 

Мені не вдається контролювати свій гнів. Я так довго його накопичувала, що він просто почав виходити через край.  

Fuddy-duddy: Злишся на мене? Гаразд, думаю, що відповідь і так очевидна. Однак, я не мав на меті чогось поганого, а навпаки. Ти здалася мені дуже хорошою дівчиною, тому я хочу запропонувати тобі угоду. 

На цьому моменті я вже була заінтригована. Що ж він міг мені запропонувати? Невже він має щось, чого я хочу (окрім черешень звісно)? Замість того, щоб довго гадати про це, я вирішую запитати напряму.  

Аліна: Яку? 

Стискаю в долонях край простирадла й підсовую до себе ноутбук. Якщо Давид зайде сюди, то я швидко вдам, що наполегливо працюю над своїм вигаданим рефератом.  

Fuddy-duddy: Тобі потрібно вгадати п’ять загадок, а натомість я дозволю тобі зустрітися зі мною, згода?

Це звучало геть не як рівноцінна угода, а як якась подачка. Я всіляко намагалася зрозуміти того, хто стоїть за Аль Капоне, але ніяк не могла. З кожним новим повідомленням ця людина відкривалася по іншому. Хотілося наплювати на його угоду й показати власну гордість, але мені так кортіло глянути йому в очі й помститися за причинений біль, що я просто не могла впустити цей шанс. Впевнена, що відмова може його лиш розлютити й більше він такого не запропонує.  

Аліна: Згода.  

Fuddy-duddy: Тоді добре, але є певні правила. Ти не можеш шукати підказки в інтернеті. Якщо спробуєш мене обманути, то угода буде не дійсна. Якщо ти гадаєш, що я маю доступ лиш до твого ноутбука, то ти глибоко помиляєшся, Алінко.  

Я вилаялася собі під ніс, бо мене бісив цей тотальний контроль. З дитинства я дуже любила та цінувала свободу. Навіть подумати не могла, що в такому віці мені її хтось буде обмежувати. Гадала, що після того, як вибралася з пекла (дитячого будинку), то більше нікому й ні про що не буду звітувати, а тут он який сюрприз.  

Ще однією проблемою була відсутність моєї удачі. Я не вважала себе дурною, але всілякі конкурси, загадки й тому подібне давалися мені складно. Попри те, що я погодилася на його пропозицію була велика ймовірність, що я просто не знатиму відповідь і так його й не побачу. Можливо, на це він і розраховував?  

Аліна: Гаразд, це не буде проблемою. Готова розпочинати.  

Fuddy-duddy: Добре. Тільки ледь не забув. У тебе є рівно дві хвилини, щоб відповісти, а також тобі не можна питати в інших людей відповіді. На жаль, Давидик тут тобі нічим не допоможе.  

Аль Капоне явно недолюблював Білінського. Мені було цікаво, чи знайомі вони. Проте, навіть якби я спитала у нього про це, то впевнена, що він би не відповів мені чесно.  

Fuddy-duddy: Які зуби у людини з’являються останні? У тебе три спроби. Впевнений, що це буде дуже весела гра. 

Ага, суцільний дурдом-веселка. Надіюся, він під кінець піде на той світ від власного сміху. У мене були здорові та рівні зубки. На диво, у дорослому віці у мене не було жодної пломби. Востаннє я була в стоматолога коли мені виривали молочні зуби. Трясця! Я нічого не знала про стоматологію, а вчителька з біології у мене була жахлива. Вона 45 хвилин пила каву й розмовляла зі своїми колегами. Ми в той час мали тихенько читати підручники й самостійно опрацьовувати матеріал. Очевидно, що ніхто цього не робив.  

Я напружено дивилася на годинник, що висів і розуміла, що часу залишилося обмаль. Якщо я буду й далі думати-гадати, то програю на першій же загадці.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 54 55 56 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час бою (болю), Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час бою (болю), Соломія Даймонд"