Читати книгу - "В тіні магнолій , Катерина Бахтурова"

Заручившись підтримкою Вадима та ще двох компаньйонів, я почав створювати відділи й шукати кандидатів, які б очолили їх. Мені також була необхідна група аналітиків, котрі б контролювали й давали пропозиції стосовно поточних звітів керівників різних відділів. Хотілося, щоб усе відбувалося синхронно й оперативно. Аналітики звітували б переді мною – таким чином я зміг би тримати руку на пульсі подій. Мені хотілося створити досить гнучку організацію, позбавлену будь-якого бюрократизму. Мова йде про створення такої управлінської системи, при якій співробітники координують роботу між собою. Я вважаю, що кожна ідея, що може піти на користь компінії, має бути врахована і належене оцінена. В ідеалі хотілося, щоб співробітники мріяли про ранок – як про час, коли вони знову прийдуть на роботу. 

Я вірив в успіх свого задуму й у те, що моя компанія стане новим етапом у розвитку антикризових стратегій. У мене був хороший досвід роботи, зв’язки й блискуча репутація. Кризові менеджери були потрібні, як ніколи. А я був прокачаним в усіх видах кризових ситуацій, володів широким інструментарієм їхнього подолання, знанням проблеми зсередини. І тепер хотів поділитися своїми знаннями з іншими. Як людина переживає кризи в житті, так і в діяльності компаній рано чи пізно настає кризовий період, з якого одні виходять успішно, а інші приречені на зникнення. Усе залежить від готовності перелаштовуватися під нові ринкові умови, де постійно змінюються правила гри. 

Навіть якщо ти власник успішної компанії і впевнений, що ніякі кризи тобі не страшні, то це не об’єктивна реальність, а ілюзія. Усе підпорядковане циклічності. Коли компанія виходить на новий рівень, криз їй не уникнути, так само, як і людині, що переживає переоцінку цінностей.  

Кожна компанія починається з філософії – визначення цінностей, пріоритетів і місії. Ключовим словом у філософії моєї майбутньої компанії було слово «гуманократія». Я мав на меті створити не бюрократичну організацію із залізобетонною ієрархією, а гнучку людиноцентричну організацію, де ініціатива йтиме знизу й кожній ідеї приділятиметься увага.  

Сувора ієрархія – віджила своє. Бюрократія вже давно стала проблемою в багатьох компаніях, бо жорсткі рамки – це не про сучасність.  

Пережитий досвід примусив мене по-іншому подивитися на людину й на її значення. Усю роботу виконує людина, а значить, їй і належить ключова роль, тому її інтереси треба враховувати. 

Деякі мої знайомі криво посміхалися, коли я їм розповідав про своє бачення. Але мені було байдуже, хто й що подумає. Я не лише декларував пріоритет людських цінностей, але й збирався втілювати його в життя. Багато хто переконаний, що треба робити ставку на системний менеджмент, а не на гуманізм. Люди нікуди не дінуться – будуть працювати. Однак у мене була інша думка. Я був переконаний, що треба не обирати, а поєднувати обидва принципи. 

Взагалі, гуманність, її наявність чи відсутність, повністю залежить від тієї системи цінностей, яку сповідує власник.Якщо він знає лише, що таке авторитарний стиль управління, то не варто з ним говорити про «туманне» поняття «гуманізм».