Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Її сукня 📚 - Українською

Читати книгу - "Її сукня"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Її сукня" автора Алла Рогашко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 59
Перейти на сторінку:
його переплавлений, розбурханий мозок. І сміх той був останнім, що почув, бо раптом запала німа тиша. Така німа, що в голові важко загупало.

Йти. Йти звідсіля! І то хутчіш.

Похапцем затнув подертого плаща і почвалав: попереду начебто блимнули якісь червонуваті вогники…

Розділ II

Ніла опритомніла в ліжку. Знадобилась неповна хвилина, аби збагнути, де вона є. Бабусина улюблена лляна скатертина, якою був застелений стіл коло вікна, і знайомий запах її оселі переконливо засвідчили: вона повернулась у реальність. Мандрівка добігла кінця…

Якийсь час роздивлялась вив’язані по краях скатертини соняшники, аж раптом схаменулась.

Що тепер за пора? Це ранок? Чи вечір? Кімнату оповивали легкі сутінки. Але… як вона опинилася в ліжку? Мала ж бути на узбережжі! Як вийшла з трансу? Питань у голові роїлось безліч, однак відповіді поки не віднаходила жодної. Знетямлено роззиралась і напружено копирсалась у пам’яті, але пригадати свій шлях від моря до цього ліжка так і не вдалось.

Хотіла підвестися, проте ледь змогла поворухнутись — тілом, здавалось, щойно проїхався важезний каток.

— Бабусю!

У коридорі почулись швидкі кроки, й за мить до кімнати ввійшла стривожена бабуся.

— Нілочко! Слава Богу, ти отямилась! — підбігла до ліжка й ухопила її в обійми. — Як же ти мене налякала, дитинко!

— Що трапилось?! Як я тут опинилась?!

— Хотіла би я знати, що трапилось! Ти що, нічого не пам’ятаєш?

Ніла заперечно хитнула головою і нетерпляче подивилась на стареньку.

— Ти ледь не втонула! Якийсь чоловік прогулювався на пляжі з собакою й випадково помітив тебе…

— Не може бути!

— …ти лежала на поверхні моря, наче нежива. Він витягнув тебе з води. Казав, ще трохи, і було би пізно… Бідна моя дівчинка… Як же так сталося?..

— Сама не знаю… — Ніла заплющила очі й намагалась пригадати своє «повернення», але пам’ять уперто не пускала її далі білого простору із темним колом круговерті. — Скільки я пролежала без свідомості?

— Два дні! Слава Богу, температура спала. Я вже схвилювалася, хоча лікар сказав, що ти в порядку, просто виснажена і маєш набратися сил.

— Скільки часу мене не було?

— Того вечора ти зникла з дому. Звісно, я здогадалась, що ти подалася до моря. Чекала тебе, чекала, а потім не витримала й теж пішла до узбережжя: моя душа чомусь була не на місці. Там і побачила спочатку того чоловіка, а потім і тебе… Ти лежала на піску, зомліла, така безпорадна… Саме під’їжджала швидка, яку він викликав. Нілочко, як же так сталось? Чому ти плавала в сукні? Той чоловік сказав, що через неї ти могла потонути. Хто ж плаває в одязі!

— Навряд у мене були плани плавати тоді… То мене знайшли того ж вечора?

— Так, Нілочко, слава Богу, того ж вечора. Тебе не було кілька годин.

— Це ж треба… Я думала, мене не було кілька днів…

— Що ти, дитино! Яких кілька днів, Боже борони!

— Де сукня? — схопилася раптом.

— Я попрала її, вона геть забруднилась. Зараз принесу бульйончику. Тобі треба підкріпитися.

Ніла полегшено зітхнула й провела поглядом бабусю, що метушливо причинила за собою двері. У голові витало безліч думок, впорядкувати які навряд чи вдасться найближчим часом.

Мусить про все розповісти бабусі. Досить таємниць у їхній родині! Відтепер «скелети у шафі» — не їхній «пунктик».


Ніла поверталася додому. Сиділа в потязі, дивилась у вікно й перебирала в думках пережите-побачене під час подорожі в часі. Все ще має розкластися на поличках свідомості, і на це потрібно купу часу…

Якби душа прабабусі, вирвавшись з міжчасся, не сконтактувала з нею, її життя було б інакшим. Так, усе перевернулося догори дриґом! Вона втратила спокій, зіпсувала купу нервів, але… Не знала б Сашка. Не було б написаного «Фатуму»; вона взагалі могла не відчути свого покликання. Не знала би

1 ... 53 54 55 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її сукня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Її сукня"