Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пригода опівночі. Однієї дощової осені" автора Андрій Гуляшки. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 70
Перейти на сторінку:
Це здалося мені тоді дуже дивним. Поїздка в місто на грузовику, дзеркала — для чого все це режисерові кінохроніки, який приїхав сюди знімати археологічний об'єкт? Але коли по радіо повідомили про концерт, я одразу зрозумів, що дзеркала потрібні саме для цього вечора. Ти сам казав, що хочеш влаштувати цікавий атракціон. Отже, коли почався концерт, я уважно стежив за тим, де саме стоятимуть дзеркала і як ти їх використаєш. І ось ти приніс скриньку. Звичайний шлях від куліс до стола, де ти повинен був поставити скриньку, іде по прямій. Цей шлях найбільш природний і короткий. Але, на превелике диво, ти не попрямував до стола цим найкоротшим шляхом, а зробив неабиякий гак, підійшовши до стола ззаду. Це було надто неприродним, щоб не впасти в очі. І друге, що мене насторожило, — це твоя поведінка на сцені. Ти ходив по ній туди і сюди, але жодного разу не переступив діагоналей, що пересікають ніжки стола. І ось дзеркала, з якими я тебе бачив на площі, твоя поведінка на сцені, цілковита впевненість, що в голови обов'язково є тулуб і те, що його ніби немає, просто оптична омана — навели мене на думку: простір між ніжками стола закрито дзеркалами, за котрими ховається, ставши навколішки, людина. Між іншим, твій партнер дуже недосвідчений гример. Далі… Людина, ставши на коліна, виймає круг, вирізаний у кришці стола. Потім виймає дно скриньки. І фокус готовий. Усе напрочуд просто і зрозуміло навіть такому дилетантові, як я…

Асен слухав Абакума мовчки і хмурився, енергійно перемелюючи міцними щелепами третю порцію курчати. Потім одним духом вихилив бокал вина, глибоко зітхнув і похитав головою.

— Яв багатьох місцях показував цей фокус, — сказав він. — Навіть за кордоном… Минулого року на фестивалі в Каннах… Точніше, під час фестивалю в одному закладі для веселих атракціонів.

Він знову налив собі вина і випив половину.

— Ну й що?

— Нічого, — відповів Асен і похитав головою. — Про що йшла мова?

— Треба повільніше пити, — посміхнувся Абакум. — Мова йшла про твій фокус у Каннах.

— Так ось, — вів далі Асен, закуривши і міцно затягнувшись, — у тому закладі ніхто не міг здогадатись, як я це роблю. Тільки ти один… Думаю, коли б ти навіть і не бачив мене на площі, все одно здогадався б.

— Можливо, — погодився Абакум.

Асен допив вино.

— Тепер ми вже не квити, — зауважив Абакум.

Вони помовчали.

— Так, тепер ти виграв, — зітхнув Асен і сумно опустив голову.

— Це цілком нормально, — промовив Абакум, — що я виграв. Твоїй неперевершеній спритності я протиставлю одну скромну якість: вміння спостерігати. І тому, звичайно, завжди виграватиму.

— Не будь таким самовпевненим, — наїжився режисер, і в очах його промайнув злий вогник. — Бачив я, чого варта твоя спостережливість, коли витягнув у тебе з-під носа ручку. Забув?

— Навряд чи тобі це пощастить зробити вдруге, — посміхнувся Абакум і замовк. Потім вийняв з гаманця срібну монету і почав підкидати її на долоні. Монета була старовинна, неправильної овальної форми, з м'яким матовим блиском.

В очах Асена раптом згасли злі вогники і замість них спалахнули жадібні, а на обличчі з'явився якийсь хижий вираз.

— Яка красива монета! — сказав він мрійливо і, зітхнувши, додав: — Дуже красива! А звідки вона в тебе?

— Грецька монета четвертого століття до нашої ери, — відповів Абакум. — На одному її боці зображена Афіна Паллада, а на другому — великий Перікл. Монета була в обігу в період найбільшого розквіту Афін. За такі монети можна було купити маслинової олії і рабинь, слонову кістку і гетер, виборчі бюлетені і почесні місця на Олімпійському стадіоні. І ще багато приємних речей… Подобається вона тобі?

— О, ще б пак! — вигукнув Асен. — Вона, мабуть, приносить щастя тому, кому належить. Чудова монета!

«На диво жадібний і ласий до блискучих предметів, — у думці доповнював Абакум його психологічний портрет. — Хижий і честолюбний — який букет, о господи!»— і тихенько розсміявся.

— Чого ти смієшся? — насторожився Асен.

— Сміюсь над твоїми словами, що ця монета приносить щастя тому, кому належить. Вона в мене вже три роки.

— Ти щаслива людина, — сказав Асен.

— Дуже, — кивнув Абакум. — Я справді щасливий. І оскільки кажуть, що щасливі люди завжди щедрі, і так воно, мабуть, і є, то я з задоволенням дарую тобі цю античну монету. Візьми її на пам'ять. Нехай вона нагадує тобі про урок сьогоднішнього дня, — а саме: добро завжди бере гору над спритністю рук. Візьми!

Асен подякував і сердечно потиснув руку своєму новому приятелю. Потім сказав, голосно сміючись:

— Ти зробив розумно, давши мені монету. Бо я все одно взяв би її в тебе. Так, узяв би. Ти нічого і не помітив би. Можливо, ти тому і дав її мені, щоб не зазнати поразки у грі і щоб ми знову не стали «квити».

«Крім усього іншого, ще й цинічний», — з гіркотою подумав Абакум.

— Я дав тобі цю монету від щирого серця, — заперечив він, — щоб вона нагадувала тобі про щось дуже важливе в житті. І раптом дізнаюсь, що ти хотів присвоїти її недозволеним способом, знов-таки завдяки спритності своїх рук. Чудово! Подарувавши її добровільно, я тим самим врятував тебе від невдалого експерименту, від нової поразки. А те, що я попереду в грі, хай не бентежить тебе. Світ не бозна-який широкий. Ми, певно, ще зустрінемося. Бажаю успіхів!

Асен знову дуже тепло подякував і потиснув руку Абакумові.

«Як йому хочеться стягти в мене з пальця перстень», — посміхнувся в думці Абакум, але промовчав.

— Випадок для реваншу навряд чи трапиться скоро, — промовив Асен, і на обличчі в нього з'явився зажурений вираз. — Та й взагалі… Через кілька місяців я збираюсь залишити хроніку і працюватиму на студії мультиплікаційних фільмів. Там моє місце. Мультиплікаційні фільми дають простір для фантазії благородного фокусництва. Проте мультиплікація, як відомо, не має нічого спільного з археологічними розкопками. Отже, наші шляхи розходяться… А якщо ми колись випадково і

1 ... 53 54 55 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки"