Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Просто верхній шар поверхні носія почав випаровуватись від численних попадань плазмометів глайдерів. Найгірше було в тому, що сам Пашу не міг з цим нічого зробити, оскільки зброя була ще недоступна йому.

Та й управління було, м'яко кажучи, поганим. Пашу ледве зміг зупинити носій і направити його у бік загону Декса, який продовжує бій вже майже за сотню кілометрів від нього, настільки далеко він полетів на носії за минулий час.

Несподівано на панелі керування вискочило нове повідомлення. Якийсь ублюдок на глайдері використовував потужніший снаряд і той практично пробив верхній шар корпусу, випарувавши в радіусі трьох метрів майже цілий метр плоті.

З такими темпами Пашу зрозумів, що нікуди не вдасться полетіти на цьому носії. Через кілька хвилин з'явився новий пункт у панелі керування. Пристрій зміг отримати доступ до протиметеоритних знарядь носія. Чим і користувався Терн. Ось тільки система прицілювання була розрахована на специфіку зіургів. Вогонь вдалося відкрити просто, приблизно в напрямку глайдерів.

В результаті майже двохвилинного обстрілу все, що вдалося Пашу, це лише трохи відігнати п'ятірку глайдерів, які продовжили обстріл носія. Носій наблизився до місця бою і до трійки глайдерів приєдналися й інші.

—  Терн, забирай  їх за собою, - сказав Адламс, - Направ носій у бік материнського корабля на орбіту і вибирайся звідти.

—   Зрозумів, - відповів Пашу. Мабуть, плани використовувати носій змінилися. Насилу налаштувавши курс на один з материнських кораблів зіургів, що висить за двадцять тисяч кілометрів від поточного розташування носія, рядовий побіг до діри, зробленої ним.

На те, щоб вибратися на поверхню носія, у Терна пішло півтори хвилини. За цей час швидкість була вже в два рази вище звукової і продовжувала збільшуватися.

Пашу розумів, що легкого десантування йому не слід чекати і слід поспішати, щоб воно взагалі вийшло. Увімкнувши на повну реактивні двигуни в ногах, Пашу ривком стрибнув у бік від носія, який продовжували обстрілювати глайдери, кинувшись за ним.

Різке навантаження, з яким з трудом впорались  інерційні компенсатори обладунку, на мить  відправило рядового в несвідомий стан. Але вже через пару десятих секунди наніти впоралися і він знову був у свідомості. І, як виявилось, вчасно. Носій, що встиг на цей момент відійти від нього на кілька кілометрів, вибухнув, знищуючи ударною хвилею і кілька глайдерів, що небезпечно наблизилися до нього.

За даними сенсорів, вибух був не слабший за половину кілотонни. І оскільки на борту корабля мало що могло вибухнути, то, швидше за все, джерелом вибуху був пристрій перехоплення керування.

Через пару хвилин вибухова хвиля наздогнала і Пашу, але енергетичний щит впорався із захистом рядового і ударна хвиля лише прискорила його падіння. На даний момент він падав з висоти тридцять кілометрів. І йому, по-доброму, треба було прискорити падіння в кілька разів, бо в його бік наближалися вцілілі глайдери.

Розвернувшись у повітрі головою вниз, Пашу відключив щит, який сильно гальмував об повітря  під час падіння, і включив знову на повну потужність реактивні двигуни в ногах.

Вже за дві секунди він подолав поріг швидкості звуку, але й глайдери від нього не відставали, вони, навпаки, наближалися. Відповідно до специфікацій “практа”, той у повітрі міг розвинути швидкість до трьох махів, без шкоди для пілота. На практиці Терн жодного разу навіть  не чув про таке. Але йому нічого не залишалося, треба було відірватися від глайдерів, інакше він помре. Скоригувавши трохи курс у бік загону, Пашу продовжив збільшувати свою швидкість, періодично здійснюючи маневри, щоб гайдери, що сиділи на хвості, не змогли поцілити в нього.

Наближаючись до землі, Пашу починав нервувати. Йому доведеться різко загальмувати і це майже гарантовано відключить його на якийсь час. У нього не було протиперевантажувальних імплантів та інерційні компенсатори майже гарантовано не впораються з таким перевантаженням.

Залишалося сподіватися на автоматику, яка справиться як слід. За кілька сотень метрів до поверхні землі Пашу активував енергетичний щит, який відразу ж почав гальмувати його падіння, а після цього розвернувся ногами у бік землі.

Наступного моменту все перед очима померкло. Прийшов до тями Пашу, судячи з показань нейромережі, лише через дві години. Нейромережа досі сигналізувала про серйозні ушкодження організму.

Судячи з зламаних ніг, ударів внутрішніх органів, внутрішніх кровотеч, він невірно розрахував свою швидкість і приземлився на набагато більшій швидкості, ніж міг витримати обладунок. Але він врятував його.

—  Малий, ну ти і налякав нас, - почув голос Ріка Пашу. - У місці твого приземлення було справжнє місиво з уламків практу.

—  Де ми? - Запитав Пашу, помітивши, що він був без скафандра, і знаходився в трюмі якогось транспорту.

— Летимо на зустріч із командувачем оборони планети. Уяви, майор флотський взяв на себе  всю оборону. - відповів Рік. - І за розповідями, справляється з цим непогано, ну, наскільки це можливо. – додав він.

—  Чим усе закінчилося? - Запитав Пашу.

— До нас на допомогу прилетіло дві ланки “кретчетів” та два десантні боти. З такою допомогою ми змогли гарантовано знищити інцепторона. Але після, для впевненості, підірвали тактичний ядерний заряд.

—  Ми до них летимо? - вже не дивуючись нічому, запитав Пашу.

—  Так, там тебе швидко на ноги поставлять, Малий, - сказав Рік.

—  Хто ще загинув, крім Шо? - запитав Терн. Атмосфера всередині робота відразу стала похмурою.

—  Іріс і Шо, інцепторон просто розчавив їх телекінезом. - І сказав Рік. .- І давай поспи поки, - сказав він, і Терн відчув укол, після якого майже миттєво відключився.

В себе прийшов Пашу, судячи з показань нейромережі, через десять годин і цього разу він був цілком здоровий. Щойно він розплющив очі, як одразу натрапив на скло медичної капсули.