Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Це означало, що загону вдалося дістатися безпечного місця. Залишалося з'ясувати, що він пропустив, доки лікувався. Відправивши команду на відкриття капсули, Пашу почав чекати, поки з капсули буде відкачено рідину, наповнену нанітами. Через три хвилини він був повністю сухий і капсула нарешті відкрилася. Після першого вдиху Пашу відразу зайшовся в кашлі, відхаркуючи лікувальну рідину з горла.

Якщо правильно використовувати капсулу, то цього не повинно відбуватися, але відкриття тоді затягується майже на півгодини. Так що краще відкашлятися за хвилину, ніж стільки часу чекати.

—  Де я? - Запитав Пашу в голос, так як не зміг підключитися до мережі за допомогою нейромережі. Він не мав прав доступу.

— Рядовий  Терн, ви знаходитесь у медичному центрі бази планетарної самооборони «Адрена», — відповів штучний голос. Пашу відразу зрозумів, що з ним говорить штучний інтелект  бази.

—  Де знаходиться сержант Адламс? І чи можу я зв'язатися з ним? - Запитав Пашу.

— Ви не маєте доступу до інформації такого рівня. Запит на зв'язок відправлений, чекайте, - відповів Іскін.

—  Де мій одяг? - Зрозумів, що інформацію він від штуіна не отримає. Протягом минулих днів він уже звик, що мав доступ до будь-якої інформації, про яку він тільки хотів подумати. Але тут на базі господарями був не загін Декса.

—  Вам зараз доставлять новий комбінезон, - сказав штуін і відключився.

Через п'ять хвилин насправді одна зі стін піднялась і до медичного відсіку, в якому було кілька сотень медичних капсул в'їхав дроїд, він  і доставив йому комбінезон із нашивкою “Перк Перший”.

Пройшло лише кілька днів, як Пашу став членом загону Декса, а він уже й забув, що офіційно був членом десантного відділення цього корабля. Незважаючи на знищення корабля, він досі був приписаний до цього корабля, як і половина загону Декса.

Також Терн звернув увагу на те, що комбінезон був стандартним, десантним. А він за останні кілька днів уже звик до спорядження для спецпідрозділів. Що ж, доведеться звикати назад. Одягнувшись, Пашу сів на диван, що стоїть уздовж стіни, і почав чекати. Вже хвилин за десять він занудьгував. Щоб хоч чимось зайнятися, увімкнув вивчення баз знань, які йому дав Адламс.

—  І довго ти тут будеш розсиджуватися? - почув насмішкуватий голос Пашу, щойно поринув у навчальний транс, викликаний нейромережею.

— Ріку, радий тебе бачити. Де всі? - Запитав він у свого, можна сказати, друга, виринувши з трансу.

— Здебільшого хлопці тут, — кивнув він на медичні капсули. - Адламс та Декс у майора. Хочуть вмовити його відправити на розвідку безпілотники, перш ніж ми вирушимо до затоки. А тепер давай у їдальню сходимо, їсти хочу, аж здихаю.

—  Я теж не проти перекусити, - сказав Пашу, прислухавшись до свого організму. - А чого тут так спокійно? - запитав Терн, кивнувши на кілька дівчат, що сперечаються між собою в коридорі. Обидві дівчата були у формі інженерної служби.

— “Адрена”, база повного циклу, захищена подвійним куполом виробництва сполотів, що знаходиться на дюрасталевій платформі, завтовшки п'ятдесят метрів. Це остання точка  оборони планети. Без зброї першого або нульового класу швидко базу не захопити, - сказав Рік. – Декс, до речі, контрабандою доставив на планету захисні куполи. Ох і наварився він на цій угоді, але хто без гріха. Любить Декс гроші, любить.

— Я думав, Декс плювати на гроші. Він не шкодує дорогого обладнання, - здивовано сказав Пашу.

—  Декс любить гроші, але не шкодує їх. Вони надовго не затримуються у нього. Тільки-но з'являються, відразу витрачаються на щось корисне, - сказав Рік. - О, тут синтезатори сімки, у нас на кораблі були лише шістки. Ти що будеш?

— Смажений харш з улюбадом, і склянка зерса, — сказав Пашу.

—  Давно харша не їв, собі візьму те саме, - набрав на синтезаторі замовлення промовив Рік. За двадцять секунд пролунав сигнал про те, що замовлення готове.

—  Як пахне, - здивувався Терн, - Ніби з натуральних продуктів.

—  Це сімка все-таки, кажуть, на вісімці і зовсім не відрізнити від натуральної їжу, - сказав Рік.

—  Не знаю, не пробував, - сказав Терн.

Добре перекусивши, Рік з Терном попрямували до ліфта, щоб піднятися на поверхню. За п'ять хвилин обидва чоловіки піднялися на перший рівень. Тут було набагато більше людей. Окрім військових, були тут і цивільні.

Залишивши ліфт, Терн протер собі очі. Навколо бази стояли сотні та тисячі наметів, у яких, незважаючи на все, жили цивільні. Але більше його здивувало не це, тільки-но він підняв вище очі, він взагалі завмер у заціпенінні.

—  Кожну секунду над нами вивільняється більше мегатонни снарядів з орбіти, - сказав Рік, так само завмерши, як і Терн. Купол, що знаходиться в кілометрі від них, світився від постійних вибухів на поверхні,- Пікове навантаження розрахована на двісті мегатонн, але зіурги не ризикнуть використовувати таку потужну зброю.

—  Чому? - Запитав Пашу у Ріка.

—  Ти відчуваєш вібрацію під ногами? - Тільки зараз Пашу відчув легку вібрацію, - Це працюють гравітаційні компенсатори класу лінкор. Якщо їх відключити, то вже зараз розпочнеться виверження супервулкану. Воно знищить весь континент та й загалом по всій планеті пройде серія грандіозних землетрусів. Ні нам, ні зіургам із архами цього не треба. Ось вони і ведуть стрілянину, що турбує, щоб ми не розслаблялися. Їм набагато вигідніше просто утримувати нас тут, на одному місці.

—  А як же тоді можна покинути базу? - Запитав Терн, - Адже варто покинути купол і будеш знищений.

— Правильно, і для цього використовується система тунелів глибокого залягання. Тебе й приспали в десантному боті, бо не маєш доступу до їхнього розташування. Адламс сказав, що підвищить рівень доступу, але це не швидко. - сказав Рік, помітивши легке нерозуміння на обличчі Терна. - Адламс кличе вниз, вони вмовили майора. За двадцять хвилин запустять безпілотник неподалік Тритауна.