Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

— Я страшенно люблю тебе. Колись я найбільше в житті боялась, що хтось дізнається мою таємницю, а зараз я боюсь втратити тебе.

— Цього ніколи не трапиться. Я завжди буду поруч. Ось тут. — Я приклав свою руку до грудей Мії й відчув, як сильно б'ється її серце. Як завжди, в унісон з моїм.

Мія піднялась на п'яточки й ніжно доторкнулась до моїх губ своїми. Я опустив руки на її талію й сильніше притиснув до себе. Чудовий аромат її парфумів почав задурманювати мій мозок. Тепер я знову думав лише про неї та наше кохання і більше нічого не хвилювало мене. Я був готовий віддати їй все, подарувати цей чортів світ, лиш би вона була зі мною.

— Діамантику, я б з радістю залишився тут, але мені потрібно на ринг.

Мія розуміюче кивнула й відсторонився. Я швидко переодягнувся та глянув на свою дівчину, яка наносила помаду на губи.

— Бажаю тобі удачі.

— Дякую.

— Нам вже потрібно йти?

— Так.

Ми вийшли в коридор і там зустріли Мейсона.

— Подбайте про Мію, поки я не повернусь, — попросив я у свого тренера.

— Звісно. Ми вболіватимемо за тебе. Покажи на що ти здатен, Алексе. Я вірю в тебе. — Тренер міцно обійняв мене й додав: — Надери зад тому виродку, щоб він не зміг сидіти на ньому до кінця свого життя.

Я легко посміхнувся й пішов, бо оголосили мій вихід. Теодор вже був на місці. Мені прийшлося докласти зусиль, щоб одразу не накинутись на нього. Коли почався бій, то я одразу накинувся на нього. Хлопець виявився непоганим суперником, проте, у нього немає шансів проти мене.

Між ударами я переводив я шукав очима свою дівчину й спостерігав за її реакцією. Надіюсь, що Мію не налякає моя жорстокість, адже вона ніколи не відчує її на собі.

— Ти що, божевільний? — буркнув Теодор, коли я не припинив завдавати йому удари, навіть після його поразки.

— Ні, божевільний в нас ти.

Я сильно штовхнув його в спину й той впав на землю. Тоді я з усієї сили вдарив його ногою в хребет і придавив коліном його шию. Тоді я почув лайку Теодора та благання судді, щоб я зупинився. Мене намагались відтягнути від цього покидька, але я пручався.

— Алексе, ти вже й так виграв. Залиш його! Він весь в крові, — кричав суддя.

Проте, я ніяк не реагував на нього.

— Це ще не кінець, Теодоре. Ти заплатиш за все.

Я відпустив його й той швидко почав дихати, тримаючись за горло. Його тіло було все в синцях та крові, але мені було зовсім не шкода його. Якихось двоє чоловіків допомогли йому піднятися й знесли з рингу. Я теж спустився, але вже в коридорі на мене чекав розлючений власник цього закладу.

— Алексе, що на тебе найшло? Чому ти так поводився на рингу? Ти розумієш, що щойно поставив хрест на своїй кар'єрі? Чорт забирай, та ти щойно ледь не вбив людину! — Я лише важко видихнув й заплющив очі.

— Мені абсолютно байдуже на все те, що ви мені щойно сказали. Я закінчую свою кар'єру й більше ми з вами не побачимось.

— Що? — Він спантеличено глянув на мене й зняв свої окуляри.

— До побачення!

Я минув директора й одразу попрямував в роздягалку. Тоді я швидко переодягнувся й через декілька хвилин двері відчинилися.

— Що це в біса було, Грей? — роздратовано запитав Теодор, спираючись на двері.

— Як добре, що ти сам прийшов сюди. — Я підійшов ближче й помітив в кінці коридору Мію та Мейсона, які прямували до нас.

Вони швидко зайшли всередину і я зачинив двері.

— Даймонд? Як ти тут опинилась? — Теодор спантеличено поглянув на мою дівчину, проводячи рукою по волоссю.

Мія відійшла назад. Коли Теодор спробував підійти до неї ближче, то я штовхнув його в груди й він закашляв.

— Не наближайся до неї, якщо хочеш вийти з цієї кімнати живим!

— Алексе, що ти взагалі хочеш в мене? Я хочу поговорити зі своєю колишньою однокласницею, — буркнув він собі під ніс.

— Мія — моя дівчина. І я знаю абсолютно все про тебе, виродку. Ти заплатиш за те, що зробив їй боляче. — Я вхопив його за волосся і заставив стати на коліна.

— Боляче! Відпусти мене! — Теодор спробував пручатись, але я ще сильніше стиснув його волосся й він залишив свої марні спроби.

— Боляче було їй, а те, що я роблю з тобою зараз — це лише дрібниці. Ти заслуговуєш на гірше!  — закричав я.

— В чому проблема? Ти ревнуєш? Вона завжди любила мене і я впевнений, що й зараз нічого не змінилось. Я — її перше кохання. Таке складно забути. — Він подарував нам свою єхидну посмішку й в мене зірвало дах від цього.

— Ти — кусок біомусура, який не заслуговує на життя! — промовила Мія, а тоді дала Теодорові гучного ляпаса. — Ненавиджу тебе!

— Облиш! Я дав тобі все, що ти хотіла...

— Нічого я не хотіла! Ти — мерзенний виродок.

З очей Мії почали литись сльози. Мейсон легко обійняв її за плечі й допоміг сісти.

— Ти зруйнував моє життя! Через тебе мені так складно довіряти іншим людям. Ти зруйнував мене!

— Облиш це все, Міє! Ти завжди все драматизуєш та перебільшуєш! Це був лише секс...

Це стало останньою краплею. Ниточка, яка стримувала мене, різко обірвалась і я вхопив ніж, який стояв на столі й приклав його до горлянки Теодора.

— Тоді ти сильно не засмутишся, якщо я позбавлю тебе життя. Це буде всього лише смерть! Думаю, що ніхто навіть не зверне увагу на таку дрібницю, — промовив я.

— Алексе, будь ласка, не треба. Я не хочу, щоб ти ніс покарання за смерть Теодора. — Мія підвелась з місця й сумно глянула на мене. — Прошу.

— Алексе, Мія права. Облиш цього божевільного, — додав Мейсон.

— Я не хочу помирати!

Теодор почав нервувати. Здається, його хоробрість кудись випарувалася і натомість з'явилась паніка.

— Тоді ти повинен виконати дві мої умови, щоб вийти з цієї кімнати живим.

— Які?

— По-перше, ти повинен попросити в Мії пробачення за все, що ти скоїв. А по-друге, ти маєш назавжди покинути Нью-Йорк і щоб більше ти ніколи не з'являвся нам на очі.