Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 71
Перейти на сторінку:

        - В чому проблема? 

        - Я до цього не готова.

        - А що тут готуватись? Ми не надовго, привітаємось і поїдемо далі. Моя мати не балакуча.

От треба ж таке, при такому то синочку і не здогадаєшся! Затягнув у ліфт, я у дзеркало втупилась. Вдягена охайно, зачіска нормальна, макіяжу лиш трохи більше ніж нуль, та може то і добре.

        - Гліб, от прибила б тебе! Я з порожніми руками маю заявитись?

        - Ми не з порожніми.

        - А чого так несподівано, хіба складно було попередити?

Знизав плечима і відвернувся.

        - Щоб ти задовго до цього моменту нервувати почала? Заспокойся, це просто моя мама.

От так, жодних проблем в його розумінні даної стуації.

        - Ще скажи: «Нічого важливого», - пробурмотіла я і сумирно під дверима квартири зупинилась.

        - Так і є. На велику гостинність не розраховуй, тут так не прийнято.

Дивна суворість якась на чоло набігла. Дзвінок, кілька секунд очікування і двері відчинились.

        - Привіт, Миколайович. Де мама?

        - Вітаю, Гліб, вітаю. Заходь. І ви Анна заходьте – чекаємо.

Чую, як кров від обличчя відхлинула і вся кудись побігла, схоже в голову – аж застукотіло в черепній коробці.

        - Мене чекали? – прошепотіла йому я. – Що ти сказав?

        - Сказав, що заїду не сам.

        - А про мене що сказав?

        - Що зі мною буде дівчина на ім’я Анна.

Далі поговорити не вийшло, з кімнати до нас вийшла висока струнка жінка, русяве волосся з сивими пасмами, окуляри на носі, стильна коротка зачіска.

         - Вітаю, Гліб, - швидкий цілунок у щоку, наче дзьобнула і на мене погляд перевела. – Вітаю, Анна.

         - Добрий день, Ольга Романівна. Я Анна Діденко, колега вашого сина.

         - Колега? – заломила одну брову точно як синочок.

         - Колишня колега, - уточнив Гліб і пакет мамі в руки сунув. – Тримай, це тобі.

       - Зрозуміло, - посмішка одним куточком губ з’явилась лиш на мить. - Дякую, але не варто було – все на столі є. Ходімо чай пити.

Матінко Божа, щось я розгубилась. Всілися вчотирьох, та не встигла ще більше занепокоїтись, як мати одразу розмову про його робочі справи розмову завела. Її чоловік тихо сидів і жував цукерку, я тихо чай ковтала. Минали хвиини, а вони все по роботі теревенили, я вже і розслабилась.

         - А ви зараз де працюєте? – звернулась раптом до мене Ольга Романівна, я і не встигла помітити, як розмову про справи скінчили.

         - В IT-компанії, - відтарабанила я без пауз, а одне слово всі три зліпивши.

         - Аня юрист, - додав Гліб і на годинник глянув.

      - Вже поспішаєте? – запитала мама, відмічаючи його жест якоюсь задоволеною посмішкою. – Годинник, як бачу, подобається?

       - Даремно стільки грошей на мене витратила, та я якість ціную, а інші статусність відмічають – все доречно. Дякую ще раз. І вже скоро додому їдемо – завтра рано вставати.

     - Добре, рада була зустрітись. У мене теж, якщо чесно, справ ще повно – строки піджимають, коректура і в друк.

         - Тоді не будемо твого часу гаяти.

Гліб взяв мене за руку і повів на вихід, мовчазний вітчим тупотів слідом, Ольга Романівна замикала ланцюжок.

         - Ви, Гліб, наступного разу до нас на дачу приїздіть, - сказала сину і до мене розвернулась. – Рада була познайомитись, Анна, сподіваюсь під час наступної зустрічі встигнемо добре познайомитись, а не так, похапцем.

Нахилилась до мене, до щоки торкнулась, потім Гліба поцілувала.

       - Надовго не пропадай, - додав Глібу наостанок Володимир Миколайович і ми вийшли.

Оце гостина! Добре що стрімка і недовга, не підготувалась аж зовсім. Це ж треба, щоб мамця з сином такі однакові вдалися.

          - Вижила? – засміявся Гліб і поцілував. – Не варто було хвилюватись, ми довгих родинних застіль не любимо.

         - Помітила. Та такого сюрпризу ніколи більше не роби, зрозумів?

          - Чому?

          - Я не очікувала зустрічі з твоєю родиною. І навіщо то «колишня колега» додав?

          - Бо це правда. І тому що я ніколи колег із собою в гості не привозив. Та і взагалі – ти перша жінка з якою до своїх завітав.

          - Як так? – я аж з ліфту забула вийти, так очманіла.

      - Отак. Непорозуміння останніх часів взагалі до уваги брати не варто, а перша дружина… Не склалося з мамою ще до офіційного знайомства, - став на першому поверсі і руку мені простягнув. - Ти йдеш?

Потрусила головою і за ним до автівки рушила. Проїхали кілометр тихо, а потім не стерпіла.

1 ... 53 54 55 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"