Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Пізніше духи предків Орлиний замок, Орел, Орел, Орлиний замок, Орел, Орел, Орел і Орлиний замок, Орлиний замок.

Це вогняне зерно все ще зберігалося в священному залі замку Далекого Орла, освітлюючи цю пустельну землю протягом тисячоліть. Щодо цього шматка каменю, то казали, що під час зимового полювання через випадкову смерть патріарха замку Далекого Орла його назавжди залишили в глибині лісу.

.

Також саме з тієї епохи ліс Ксена взимку став забороненою зоною для Орлиного замку.

.

Нащадки Орлиного замку завжди вірили, що шматок каменю був їхнім талісманом, тому що з тих пір, як шматок каменю був втрачений, сім’я почала занепадати. Лицарі-дослідники і шукачі пригод більше не з’являлися на цій землі, а колись процвітаючий Орлиний замок потрапив у скрутне становище.

.

Герцог Шоффман був побожним віруючим у Святу Церкву і завжди шанобливо ставився до духів предків у лісі та цих таємничих легенд. Однак у глибині душі він також вважав, що відсутній шматок каменю має особливий зв’язок зі злетом і падінням Орлиного замку.

Однак він був іншої думки, ніж його дід і батьки. Він вважав, що шматок каменю був священним предметом, подарованим сім’ї мудрецем Фанзіном, і що сім’я зазнала такого покарання через те, що необережно втратила його.

Як і предки сім’ї, він завжди хотів знайти шматок каменю.

,

І сцена, яку молодий мисливець описав тієї ночі, була, без сумніву, нагодою, яка запалила давнє бажання старого герцога.

В описі молодого мисливця армія, яку він бачив, наступаючи в тумані, була дуже схожа на легенду, яка передавалася в сім’ї з покоління в покоління.

.

Духи предків у лісі знову з’явилися.

У такому разі, чи збирається цей уламок знову повернутися до замку Далекого Орла?

.

Герцог Шоффман не міг не мати таких думок. Хоча майже всі радили не заходити взимку в ліс Ксена, він точно не міг дочекатися весни, коли розтануть лід і сніг.

.

Він подумав, що, можливо, це випробування, дане йому мудрецем Фанзіном. Якби у нього не вистачило сміливості прийняти це випробування, то Орлиний замок назавжди втратив би можливість отримати шматок каменю.

.

З такою твердою думкою він повів Лицаря і кількох досвідчених мисливців до лісу. Однак, увійшовши в цей таємничий ліс, герцог Шоффман не міг не відчувати себе ніяково.

.

Адже про це було просто занадто багато легенд. Навіть про ліс Ксена ходили не тільки добрі легенди. Багато людей зникли безвісти в лісі в пошуках його, щоб ніколи не повернутися. Люди часто говорили, що ці люди були запечатані в Ксеному дереві, ставши на ньому людським обличчям.

.

Хоча герцог Шоффман завжди зневажливо ставився до чуток цих сільських фермерів, коли він по-справжньому увійшов у цей моторошно тихий ліс, ці дивні легенди не могли не з’явитися в серцях кожного.

,

Після того, як Пірс увійшов до лісу, з лісу довго не долинав жодного звуку. Звуки двох мисливських собак також поглинуло море дерев. Від тиші волосся у всіх стало дибки, наче за ними постійно щось спостерігало ззаду.

.

Герцог Шоффман зняв норкові рукавички. Він не витримав тиші і вже збирався наказати Лицареві щось зробити, але саме в цей час раптом почув свист.

Цей раптовий звук так налякав його, що він ледь не впав з коня, але саме в цей час він почув, як його лицар вигукнув.

.

Він швидко підвів голову і побачив, що Пірс виходить з лісу.

Що зайняло у вас стільки часу? — невдоволено спитав герцог Шоффман.

Я зіткнувся з якоюсь халепою, Пірс відповів: У лісі була людина. Його стан був не дуже хороший, тому я витратив деякий час, щоб допомогти йому. Інакше я не знаю, чи вижив би він.

?

Людина?

Так, він, схоже, не місцевий. Перед тим, як знепритомніти, він весь час говорив, що хоче побачити тебе, мій пане.

Він хотів мене побачити? Чи знає він мене? Герцог Шоффман був трохи здивований.

Ні, він сказав, що хоче бачити тут найвищого офіцера, але у нас тут немає офіцерів. Я думаю, що він говорив про тебе, – відповів Пірс. Говорячи, він вийняв щось з кишені. Він мені теж це подарував. Я не знаю, що це таке.

.

Очі герцога Шофмана трохи звузилися.

.

Він побачив, що старий мисливець тримає в руці шматок коричневого каменю.

.

Дим над протокою Фінхотос остаточно розвіявся після того, як останній промінь сонячного світла зник за горизонтом.

Огорнуті волею Священного Меча Знищення, нежить, яка втратила волю до боротьби, не чинила опору занадто довго. Низькорівнева нежить першими зрадила волю Римської Чорної Троянди і покинула свого первісного господаря. Коли Чорний Лицар, який чинив найбільший опір, був повністю з’їдений вовками, на полі бою вже не було ніякої невідомості.

Приблизно через півгодини Брандо знову зустрівся з верховним Мадарою.

.

Вона, очевидно, була не в найкращому становищі.

Пройшовши крізь вовків, він побачив, що Її Величність оточена посеред вовків кількома відомими в історії лордами нежиті.

, -

Серед цих володарів нежиті були знаменитий Повелитель Чорної Чуми Фасат і Блідий Король Гао Дуо. Обидва вони воювали проти еруїнів в історії. Брандо навіть бився з Фасатом віч-на-віч, а Гао Дуо, Блідий Король, залишався активним на полі бою до Другої Епохи. Під час битви при Алгаші перебував прямо навпроти союзної армії.

. - ,

Брандо знав, що вони обоє були вірними послідовниками Меркурійського посоха. Один з них перетворився з повноцінного ліча, а інший був загорнутий в чорні обладунки. Здавалося, що вони належали до тієї ж раси, що й Кабіас.

.

У цей момент вони стояли ліворуч і праворуч від Її Величності, кожен тримав у руках зброю. Очевидно, що вони не збиралися відмовлятися від опору.

,

Між ними Чорна чума одного разу спричинила трагічну різанину у Віномарі. Він та його підлеглі безпосередньо перетворили весь народ Еруїна у Віномарі на нежить. Брандо особисто пережив цю різанину і, природно, не мав наміру відпускати цього хлопця.

.

Однак у цей момент він навіть не глянув на відразливого хлопця. Натомість його погляд упав на Її Величність.

-

Жінка, як і раніше, зберігала холодний і зарозумілий вираз обличчя. Вона теж дивилася на нього холодно, ніби не мала