Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

, :

Мій супроводжуючий кинувся на мене і повів мене вперед, прямо до річки. І коли ми наблизилися, я зрозумів, що тіла були відсортовані: один ряд для Вудбоуна, а інший для Фейр-Фолка.

, .

Багато істот перетасовували трупи, затягуючи Ярмаркових Людей углиб табору невідомо куди, поки Вудбоунів вантажили в доки.

.

Один із вантажників подивився в наш бік, на його обличчі був голодний вираз. Він поговорив з моїми провідними списоносцями, а потім жестом запросив мене в човен. Дно якого було повне тіл.

Ви не можете бути серйозними, сказав я.

.

Майже впевнений, що це серйозно, сказав Френк. У вас є.

.

Але вони мертві.

І теж не справжня, сказав Френк.

Я кліпнув очима. Це був досить хороший момент. Але вони виглядали мертвими. І від них неодмінно пахло мертвим. І я майже не сумнівався, що вони теж відчують себе мертвими.

.

Подумайте про квест, сказав Френк. Ми обоє знаємо, що ви зробили гірше, щоб виконати квест у минулому.

.

Істина. Я спробував спуститися в човен, але одна з фей схопила мене за зап'ястя. Він зробив той самий жест оплати, тож я показав на інший берег річки і похитав головою.

,

Істота зробила кисле обличчя і трохи поторгувалася з вантажником, і врешті-решт вони обоє дійшли якоїсь угоди, яка закінчилася тим, що мої супроводжуючі отримали гроші мідними монетами. Вони одразу ж рушили в дорогу, гукаючи й гуркочучи вниз по причалі. Поромник змусив мене лягти в човен між двома мертвими Вудбоун Фей, чоловіком і жінкою, чия воскова, холодна шкіра притискалася до моєї.

Поромник відв'язав човен і схопив довгу дерев'яну палицю з гачком на одному кінці. Він підсунув гачок у повітря і, здавалося, зачепив його за щось невидиме. Він ліг на один бік човна і вперся ногами в невелику платформу, тримаючись за палицю всім, що мав.

.

Човен хитнувся боком і подалі від причалу, незважаючи на течію. Складалося враження, що він тягне нас по якомусь невидимому кабелю.

Нам знадобилося всього пару хвилин, щоб пройти половину шляху через річку. А також за те, щоб все йшло в лайно.

9

На дальньому березі стояли два Ярмарки 9 рівня, очевидно, чекаючи на нас. Здається, я вибрав неправильний шлях, щоб перейти, сказав я.

Це здається все більш ймовірним, сказав Френк.

.

Поромник вдарив мене ногою по маківці і простягнув руку, щоб заплатити.

Я вже збирався встромити в руку Малий Самоцвіт Душі, але в останній момент подумав про це краще. Цей хлопець не бачив оригінального дорогоцінного каменю. Замість цього я виготовив один з моїх Слабких Самоцвітів Душі і передав його.

.

Поромник, не дивлячись, засунув його в кишеню.

? .

Є пропозиції? Я сказав.

Побити всю групу до кривавої м'якоті голими руками, пробурмотів Френк.

,

Отже, самогубство, в принципі.

, .

Ні, полум'я слави, сказав Френк. Зовсім інакше.

.

Повторна смерть не була б кінцем світу — я вже втратив доступ до тих квестів, про які говорив Френк, — але перспектива швидкого збільшення покарання Рентауна за смерть змусила мене більше ніж трохи занепокоїтися.

, .

Смерті могли накопичуватися досить швидко, і, враховуючи, що мої втрати будуть множитися з кожною смертю, мені довелося вибирати ризики, на які я пішов. І це не здавалося одним із таких моментів.

.

Я знизав плечима. Зроби глибокий вдих, Френк.

? .

Що? – сказав він.

.

Я схопив найближчий труп — маленького вудбоунського чоловічка зі сталевою шкірою — і потягнув його прямо на себе.

.

Дивно, сказав Френк. Також брутто.

Треба, відповів я.

,

Пором гойдався, час від часу по борту бризкали кульки червоної рідини, кожна з яких пекла мою шкіру, наче була злегка кислою. Моє здоров'я трохи зменшувалося з кожним падінням, щоправда, лише на один-два пункти за раз.

Маленьке судно нахилилося, коли зустрілося з берегом річки, тіла навколо мене змістилися до берегової лінії.

Лана, як ти думаєш, впораєшся з підрахунком голів? — сказав один з ельфів, чоловік з рожевою шкірою, одягнений у темну шкіру.

Я думаю, що так, відповіла Лана. Її голос був тремтячий і напружений, і вона обіймала себе там, на березі річки.

Перший раз найважчий, сказав чоловік. Ми це переживемо. Просто підрахуйте, щоб ми могли заплатити маленькому гремліну і відправити його в дорогу.

‘ .

Човен зрушив з місця, коли жінка Прекрасного Народу стрибнула на борт човна і впала навпочіпки. Всього виглядає як вісім тіл. Пара з них виглядає досить свіжо.

‘ .

Дякую, – сказав чоловік. Він витяг з-під пальта важкий мішечок, вийняв жменю срібних монет, а потім передав весь мішок феї, яка поклала його в кишеню. Давайте якнайшвидше витягнемо їх під прикриттям дерев. Патрулі об'їжджають ці краї не дуже часто, але краще не ризикувати.

.

Авжеж, сказала жінка. Вона потягнула одне з менших тіл на плечі в переноску пожежника і вивела його з човна.

, .

Лагідно, сказав чоловік. Зламана кістка проведе нам кращу частину золотої монети, а вони крихкий народ.

.

Так, сказала жінка. Вона опустилася на одне коліно під яскравою лінією дерев і опустила тіло на траву.

Ідеально, Лана, сказав чоловік. У вас все чудово. Ще кілька. Він застрибнув у човен, оглянув тіла, а потім подивився прямо на мене. Джекпот, сказав він.

— , — .

Я стояла зовсім нерухомо з розплющеними очима, намагаючись не моргати, коли він скочував тіло з мене.

? .

Що це? – сказала Лана.

.

Свіжий, сказав він. Не міг бути мертвим більше пари годин. Хочеш взяти цей? Сумніваюся, що він гнив досить довго, щоб пахнути.

Звичайно, сказала Лана.

Чоловік перекинув труп через праве плече і другий через ліве і вийшов з човна.

.

Я заплющив очі, як тільки він повернувся спиною. Човен похитнувся на місці, потім тонка пара рук зміїлася під мною, одна зігнулася під моїми колінами, інша обхопила мої плечі.

.

Нічого собі, сказала Лана, виносячи мене з човна. Цей ще теплий.

.

Час від часу трапляється, розповів чоловік. Ймовірно, він жив у Торгових Фей. Голод чи бідне життя нарешті наздогнали його чи щось таке, і вони просто кинули його на найближчий човен.

,

Так, але він дуже теплий, сказала Лана.

.

Відпустіть його трохи подалі від інших, сказав чоловік. Зазвичай ми сортуємо їх за тривалістю життя.

Лана м'яко посадила мене, і я відчула,