Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

Маша

Нікіта так нічого мені й не сказав. Мажори дивилися вовками, Мілка та взагалі у волосся вчепитися була готова. Але Нікіта відповів їй, що сам зі мною розбереться, і коли я це почула, ледь не померла.

Його голос. Він такий... Я навіть очі заплющую, коли Нік говорить. Дуже хочеться повернутися і подивитися на нього. Я знаю, що він на мене дивиться, і від цього кров мчить по венах утричі швидше.

Голова паморочиться, я одразу розумію, що він має на увазі. Уявляю, що він мене цілує, як цілував у себе вдома, і все перестає мати значення. Немов усі навколо зникають, розпливаються розмитими плямами, а ми залишаємося тільки вдвох.  

Але повернутися не наважуюся, а тут ще приходить учитель із зарубіжки, Віктор Володимирович, і викликає Ніка до дошки. 

Я боюся підняти голову, боюся подивитися на Нікіту. Здається, він тоді відразу все зрозуміє, прочитає всі мої думки. Ніяких таємниць більше не залишиться.

Дивлюся на його ноги в стильових «конверсах» і слухаю, як Нік відповідає на запитання вчителя. Що саме, я не розумію. Не виходить зосередитися. Тільки дивлюся на «конверси» і думаю, чому в мене не виходить його ненавидіти. Батька його виходить, а Нікіту — ні.

Нік наговорив на «сім» — так ще треба вміти, я б і двох слів зараз зв'язати не змогла, хоч і готувалася до уроку. А він явно плаває, і при цьому розповідає спокійно і впевнено.

На перерві Алька намагається мене розговорити, але я тільки неуважно киваю, непомітно вишукуючи поглядом Нікіту. Ось він стоїть серед хлопців, потім кудись іде з Мамаєвим. А коли повертається, за його руку чіпляється Мілена.

Вони що, знову разом?

Нік ловить мій погляд і відсмикує руку, а я поспішно відвертаюся. Не вистачало, щоб він думав, ніби мені не все одно.

Після уроків має бути класна година, але наша Олена виглядає надто загадковою та урочистою.

— Діти, сьогодні класної години не буде, бо до нас завітав... — вона робить паузу, як у дитячому садку, коли вихователі просять покликати Діда Мороза.

Двері відчиняються, і в клас входить Влад Коваль.

— Вау! — виривається в дівчат, і я теж разом з усіма захоплено аплодую Владу.

Він мені так подобається! Не так, звісно, як Нікіта, але все одно. Коли Коваль танцює, серце стукає в такт музиці, ніби з грудей зараз вистрибне.

— Ну що, хлопчики та дівчатка, велкам на кастинг? — усміхається Влад.

Ми йдемо в спортзал, там якраз закінчився урок. Влад каже всім розбитися на пари.

— Ви вже люди досвідчені, вам вальсувати не вперше. Танцюємо хто як може, а я подивлюся.

У мене немає пари, та й хто стане танцювати з аутом? Голик не танцюрист, Каменський теж. Тож у пару ми стаємо з Алькою.

Коваль здивовано вигинає брови, але нічого не говорить. Нікіта кидає на мене швидкий погляд, але до нього підходить Мілка і навмисне стає так, щоб закрити мене від нього.

Починає грати музика, і пари по черзі проходять коло, а Влад робить позначки в блокноті. Олена стоїть поруч і підказує. Напевно, прізвища.

Підходить наша з Алькою черга вальсувати, у нас навіть щось виходить. Я ходила на танці, щоправда, на латинос, але вальс ми теж розучували, щоб танцювати в школі на лінійках. Алька пристосовується, і ми досить пристойно проходимо коло.

Коли танцюють Мілена з Нікітою, я намагаюся не дивитися. Вони дуже гарна пара, це навіть я визнаю, хоч як би мене не дратувала Мілка. За рештою стежу з цікавістю, особливо цікаво, кого Влад обере для балу.

Нарешті всі проходять кастинг, і Коваль просить кілька хвилин для роздумів. Він морщить лоба, вдивляється у список, ковзає поглядом по нас і щось черкає в блокноті. 

— Я готовий, — оголошує він через кілька хвилин. — Прошу вибачення, якщо неправильно назву прізвища. Отже, перша пара...

Влад називає чотири пари, яких тренуватиме, і я спантеличено дивлюся на Нікіту з Міленою. Він їх не вибрав?

— П'ята пара — Зарічна і Топольський, — голосно каже Влад.

Алька тихенько ахає, а я ловлю примружений і трохи урочистий погляд Нікіти. 

— Як це? — обурено вигукує Мілка. — Чому Топольський із Зарічною? А як же я?

— А ви в нас... — Коваль заглядає в блокнот. — Уварова, вірно?

— Так, — відкидає волосся за спину Мілка, — і ми з Нікітою пара. Чому ви поставили його із Зарічною?

— Ви занадто добре танцюєте, — спокійно відповідає Коваль, — на вашому тлі цей парубок виглядатиме не надто виграшно.

Він відвертається від розлюченої Мілени й усміхається мені. А я нічого більше не бачу крім Нікіти, який підходить і стає поруч.

Влад просить тих, кого він відібрав, залишитися в залі, інших — на вихід. І це в нього виходить зовсім необразливо — він усіх підбадьорює, сипле жартами. З дівчатками робить селфі і роздає автографи, тож навіть Алька, яка надулася спочатку, зрештою йде щаслива і задоволена.

— Ну що, — Коваль окидає примруженим поглядом пари, які залишилися, і потирає руки, — почнемо?