Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Емілія помітивши Галину Василівну зібралася з силами і вирвалася з обіймів сп’янілого Ігоря, який вже встиг вирубитися. Вона встала на ноги та осмикнула поділ своєї чорної спідниці, яка задралася вище колін. Ніяк не наважувалася подивитися на Галину Василівну, яка продовжувала стояти у дверях.

-Я… я допомогла Ігорю… Олександровичу дійти до його кімнати,- почала Ема бажаючи пройти мимо домробітниці, яка навмисно не пропускала її, не давала можливості вийти з кімнати,- будь ласка, дайте пройти.

-Отож, ви Емілія Михайлівна допомогли Ігорю Олександровичу дійти до його кімнати,- повторила Галина Василівна, яка вже прийшла у себе та зі злістю дивилася на Ему,- а потім заплигнули на нього… Яка ж ви безсоромниця. Маючи свого чоловіка ви лягаєте у ліжко з іншим. Та мені то все одно, як часто ви зраджуєте свого. Але про те, що я щойно побачила, обов’язково доповім Камілі Романівні… Ви вже тут працювати більше не будете… Це ж треба, прямо у спальні самих господ, на їхньому сімейному ложі…

-Я і так збиралася звільнитися,- Емілія намагалася не розплакатися у присутності домробітниці, але оправдовувати теж не хотіла, бо розуміла що це буде даремно,- дайте мені пройти.

-Мабуть, боїтеся, що зараз сюди може зайти Каміла Романівна і вирве все ваше волосся, а потім лису з позором викине з будинку,- з насмішкою у голосі озвучила свою уяву Галина Василівна, а я з великим задоволенням би на все це подивилася. І якби напевне знала, що вона зараз повернеться, то б затримала вас тут. Щоб Каміла Романівна наочно побачила як ви Емілія Михайлівна зваблюєте її чоловіка…

-Дайте мені пройти,- Ема це майже крикнула їй в обличчя.

-Проходьте та йдіть збирайте свої речі. Бо ви тут більше не затримаєтеся,- сказала услід Емілії Галина Василівна зачиняючи двері господарської спальні продовжуючи єхидно посміхатися.

  Ема забігла до своєї кімнати та замкнула двері на ключ, щоб Галина Василівна не мала змоги зайти до неї, якщо раптом мала такі наміри. Вона не сумнівалася, що ця пантера Галина Василівна все доповість Камілі Романівні щойно та повернеться додому. Звичайно, все виставить так як вона того хоче, в добавок прикрашаючи свою розповідь яскравими плодами своєї уяви. Ну й хай розповідає, Емілія лягла на ліжко, вона все одно збиралася звільнитися, бо більше не в змозі залишатися тут. Єдине кого їй було шкода так це Софійку. Вона-то Емілія встигла до неї прив’язатися всім серцем і полюбити її. Їй подобається про неї турбуватися, займатися з нею, проводити свій час. Ема пригадала як Христина сказала, що Софійка не є рідною донькою ні Каміли, ні Ігоря. Що Каміла її … купила. Знайшла сурогатну матір. Що змусило ту жінку, біологічну матір продати свою дитину. Вона б Ема ніколи на це не погодилася, на сурогатне материнство. Та насправді не це має значення зараз. А те як воно буде далі. Як буде діяти Ігор тепер, коли дізнався правду.

  Від Софійки він точно не відмовиться, і вона для нього назавжди залишиться рідною. Емілія відчувала, що саме так і буде. Бо бачила як сильно Ігор любив дитину, приділяв їй багато часу і дарував їй багато своєї любові. На відміну від Каміли, яка зовсім не звертала ніякої уваги на дівчинку і не цікавилася її успіхами. Але для Софійки вона мама. І Софійка її любить понад усе незважаючи ні на що. Це нормально, так і повинно бути.

  Емілія заплющила очі перевернувшись на інший бік. З Софійкою точно буде все гаразд та з Ігорем теж. Нікуди він не дінеться і вибачить все Камілі, бо інакше втратить все що має. Ема у думках знову себе запевнила, заради неї він не відмовиться від того що має. Ціна втрати дуже велика. І Софійку Ігор не кине, бо Каміла напевне почне його нею шантажувати. Скаже, якщо підеш від мене, то більше доньки не побачиш. Адже вона приклала скільки зусиль, щоб Ігор ніколи її не покинув, не пішов від неї.

  А те, що Ігор альфонс, то Ему це насправді розчарувало. В її очах він був ідеальним чоловіком, без прихованих… гріхів. Та хай він там який не є, а вона його продовжує кохати. Вона кохає Ігоря таким який він є. І якби у неї були шанси, то прийняла б його таким. Та у неї немає цих шансів і ніколи не буде, тому вона завтра покине цей будинок назавжди. Тільки почне світати, збире валізи і тихенько поїде. Навіть не буде вимагати виплати заробітної платні.

-А хіба я так зможу? Хіба зможу піти тихенько нікому нічого не сказавши і ні з ким не попрощавшись? – запитала у себе дивлячись у темряву.- Ні не зможу…

  Так не зможе. Їй треба сказати до побачення і Софійці, і Нелі, і звичайно йому Ігорю. Вона впевнена, що він не стане її переконувати лишитися. Тільки дуже шкода, що в очах Каміли Романівни вона буде негідницею, яка хотіла стати коханкою її чоловіка. І все це через ту Галину Василівну, ну точно… ще та пантера. В роздумах Емілія незчулася як і задрімала...

  Зранку її розбудив стук у двері. Емілія ще сонна підвелася з ліжка та відчинила двері. Це була Неля, яка стривожено зайшла до кімнати подруги та сіла на ліжко поруч з нею.

-Тут таке трапилося, а ти спиш,- сказала Неля покивавши головою.

-А що трапилося?- Емілія відразу відігнала усю сонливість схвильовано подивившись на подругу.

-Каміла Романівна пропала, зникла безвісти. Ігор Олександрович вже всіх на ноги поставив. А ти спиш і нічого не чуєш, що тут відбувається. Я ще здивувалася, що ти ще й досі не прокинулася тому і вирішила піднятися до тебе, подумала може захворіла …

-А Софійка?- Ема почала швидко одягатися.- Я мабуть, перед ранком дуже міцно заснула…

-Софійка ще спить. Слава то Богу. Їй то краще не знати ні про що,- Неля зібралася йти.

-Вона ні про що не дізнається. А Ігор де?

-У своєму кабінеті, до нього прийшов  приватний детектив, його друг Назар,- повідомила Неля,- Ігор Олександрович і його вже встиг викликати.

  Неля вийшла з кімнати Емілії, а та услід за нею. В першу чергу заглянула до кімнати Софійки, дівчинка ще спала. Та й на годиннику показувало тільки сьома ранку. Ще є час до того, як їхати до школи, то нехай поспить, а вона спуститься донизу і можливо у неї вийде поговорити з Ігорем, щоб з’ясувати що і справді там трапилося. Емілія то гадала, що Ігор ще спить та ще й після того як вчора перепив лишнього.  Але як з’ясувалося, то він вже давно на ногах. Мабуть, прокинувся  вночі, а дружини поруч немає, от і почав панікувати. А вона зникла безвісті. Як це взагалі можливо?