Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Нічний будинок, Ю. Несбе 📚 - Українською

Читати книгу - "Нічний будинок, Ю. Несбе"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нічний будинок" автора Ю. Несбе. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 61
Перейти на сторінку:
поширеними, що варто було замислитися, що ж не так, якщо пацієнт цього врешті не робив. Карен Тейлор підходила під всі критерії, і зі мною, на жаль, усе було гаразд. Я був безнадійно закоханий. І такий безнадійно дурний, що іноді дозволяв собі уявляти, що це почуття взаємне, що її стримувала лише її доброчесність психотерапевтки. І це, попри те, що вона була моєю психотерапевткою уже майже чотири роки і знала всі найбрудніші, найогидніші закутки в глибинах моєї свідомості. На свій захист скажу лише, що я був такий чутливий саме завдяки їй, бо це вона подарувала мені віру в те, що мене можуть любити просто за мене самого. Хай там як, я і досі чіпляюсь за це, уявив я це, чи ні, бо досвід мені підказує, що обрамована вишивка на стіні за її спиною більшою чи меншою мірою правильна, «Багаті ті, кого люблять». Багатші, щасливіші, здоровіші.

— Подумай про те, як далеко ти зайшов, — мовила вона. — Пам’ятаєш, з чого ми починали?

Я кивнув. Звісно, на шляху було кілька невдач, але прогрес був беззаперечний. Навіть якщо мені й доведеться пити ліки до кінця свого життя, зараз мені вистачало таких маленьких доз, що побічні ефекти були незначними. Поспілкувавшись зі старшим консультантом, Карен виснувала: якщо їм вдасться стерти травмуючий спогад, який формує підґрунтя мого ПТСР, це зменшить ризики того, що у мене повторяться психотичні епізоди. Коротше кажучи: мене можна виписати.

Чи цього я хотів?

Дилема була очевидна. Я жив тут ще зі своїх підліткових років, ніколи не працював, не мав кваліфікації, не мав дівчини та не вивчив правил соціальної взаємодії ззовні. Я успадкував трохи грошей від татової сторони родини і разом із доходом від квартири, яку здавав, міг лишатися у приватній лікарні на кшталт «Баллантайну». То яка від мене користь ззовні? Я почав вважати роль пацієнта моєю роботою, моїм внеском до суспільства. Я надавав робочі місця та був доступний для тестування нових методів боротьби з більш неприємними аспектами шизофренії. До того ж, якщо вірити тому, що якість суспільства визначається тим, як воно ставиться до найслабших його членів, то хтось же точно — аби це могли визначити — мусив погодитись бути найслабшим?

Так, я, звісно ж, раціоналізував, конструював реальність, у якій жити мало сенс, мало сенс прокидатися вранці, їсти їжу, яку ставили переді мною, проживати ще один день. Байдуже. Коли я побачив, що не зможу принести там ніякої користі, то подумав, чи ж не краще мені лишитися тут, аби мене використовували для такого: дати психіатрам більше інформації про те, як поєднання психотерапії та ЕКТ можна використовувати задля стирання травматичних спогадів, викликаних психозом? Дуже спрощено: спочатку я детально описував свою травму, а вже незабаром опинявся під наркозом і отримував кілька електричних розрядів. Так, цій техніці справді було вже десять років, але ще й досі було багато аспектів, яких вони не знали чи не розуміли.

— Ми сиділи тут сьогодні вранці, перш ніж ти пішов на ЕКТ, — сказала Карен. — Ти це пам’ятаєш?

— Ні, — відповів я. — Але я бачив це в календарі у моїй кімнаті, тож я знаю, що це було. Але я пам’ятаю усе, що трапилося вчора, минулого тижня і минулого року. Принаймні думаю, що пам’ятаю.

— Ти пам’ятаєш хоч щось, що трапилося сьогодні до того, як ти прокинувся від наркозу?

— Так, — мовив я. — Багато.

— Багато? Наприклад?

— Я був на зустрічі випускників у школі, в яку ходив після пожежі.

— Ти пам’ятаєш, що був частиною класу після пожежі?

— Ні, мені просто приснилося це.

— Ти так кажеш, аби я не подумала, що повернулися твої марення?

— Те, що я шизофренік, не означає, що мені не сняться сни, так само як і всім іншим.

Карен м’яко засміялась.

— Гаразд, продовжуй. — Я знаю, що тепер вона довіряє мені, бо ж з часом я показав їй, що не брешу, що я запросив її всередину і відкрив себе. Вона сказала, що самообман — це спосіб захистити себе від болю, і що моя чесність була знаком, що я стаю сильнішим, здоровішим, що можу витримати більше.

— Спочатку мені приснилося, що я живу в маленькому містечку, до якого мене відправили після того, як мої батьки загинули в пожежі. Тоді одного мого однокласника зжер телефон, а інший перетворився на комаху. І всі — окрім дівчини, в яку я закоханий, — думають, що я відповідальний за це. І... — я ковтнув. — Вони мають рацію. Це моя провина. Але тоді, наприкінці, я рятую дівчину.

Я бачив, як Карен щось записує. Подумав, що то були слова «моя провина».

— І це весь сон? — запитала вона.

— Ні. Зненацька минуло п’ятнадцять років, і я виявився письменником, який просто вигадав усю ту історію про телефон та зникнення людей, і перетворив це на надзвичайно успішний підлітковий роман-жахастик. Мені немовби снилося, що мені сниться сон, розумієте?

— Сон уві сні. Едґар Алан По.

Я усміхнувся. Вона любила книжки, це було однією з речей, які нас поєднували.

— Саме так. Хай там як, минуло п’ятнадцять років, і я повернувся на зустріч випускників. Вечір почався нормально, але з часом почали траплятися дивні речі, і я зрозумів, що моя вигадка, зрештою, була правдою. Чи я у всякому разі сприймав її як правду. А всі інші, абсолютно всі, полюють на мене. Вони хочуть мене з’їсти.

— Це сон уві сні чи тобі сниться психоз, як гадаєш?

— Я не знаю, бо я бачу це зсередини, і усе це здається реальним. Колись ви казали, що сни можуть навчити інших людей як це — страждати від марень.

— Частково так. У снах, як і в мареннях, ми приймаємо порушення законів фізики, неможливі парадокси, внутрішні суперечності.

— Саме так усе і було. Але воно однаково якось трималося купи. У тому всьому був якийсь сенс, розумієте, про що я?

— Який сенс?

— Що... — я замовк.

1 ... 54 55 56 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічний будинок, Ю. Несбе», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нічний будинок, Ю. Несбе"