Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

У Лоліти запаморочилася голова. Вона стояла посеред розкішного залу, оточена світлом софітів, музикою й дзвоном келихів — але ніщо вже не мало значення. У її полі зору залишився лише він.

Адам.

Її серце билося, наче загнаний птах. Неможливо було повірити, що після двох років він стоїть тут, так близько, але водночас так далеко. Поруч із ним — штучна, мов пластикова лялька, жінка, яка міцно тримала його за руку. Проте він не бачив її. Увесь вечір його погляд був прикований лише до однієї жінки — до Лоліти.

Сергій нахилився до неї:
— Тобі зле? Ти вся поблідла.

— Все гаразд, просто трохи задушливо, — прошепотіла вона, силуючи себе на усмішку. Але душа розривалась на частини.

Сергій, як завжди уважний і ніжний, погладив її по спині, поцілував у плече. Його підтримка була щира, як і роль люблячого чоловіка.

І тоді підійшов організатор аукціону — огрядний чоловік із посмішкою, яка не сходила з обличчя:
— Сергію, дозволь познайомити тебе з дуже поважним бізнесменом. Це Адам Розинський.

Світ зупинився.

— Дуже приємно, — Сергій подав руку.
— Навзаєм, — сухо відказав Адам. Його очі ковзнули по Лоліті.
— Це моя дружина, Лоліта.
— Радий знайомству, пані, — промовив Адам, ніби вперше бачив її в житті. Його голос був рівним, але в очах палав вогонь.
— Навзаєм, — відповіла вона, опускаючи очі, щоб не видати себе.

Вона хотіла втекти, втекти просто зараз. Але не могла. Сергій ніжно тримав її за талію, щось жартував, але її думки вже давно були далеко.

Адам мовчки спостерігав за кожним дотиком Сергія. Кожен поцілунок у її плече палив йому очі. Його обличчя напружилось, щелепи стиснулись, кулаки зціпились.

Він ревнував. Більше, ніж хотів це показати. Більше, ніж дозволяв собі.