Читати книгу - "Грот афаліни"

Янга дивувало, що голосу Судзіра не було чути, команди подавав дельфінам, мабуть, тільки жестами. Змах руки — і три дельфіни виринули водночас біля обручів, подивилися на них, ніби примірялися, на яку висоту злітати, і відразу ж зникли під водою, щоб розігнатися. Знову помах руки, і три виблискуючі сіро-сині тіла вигнулися боками, стрибнули крізь обручі, разом плавно шубовснули у воду. «Ай-яй-яй, — знову здивувався Янг. — Який точний розрахунок! Ні хвостами, ні плавниками жодний не зачепився!» Цього разу він затиснув Гота між колінами і плескав так, що долоні аж горіли.

Потім дельфіни стрибали через мотузок з надітими на нього кольоровими трубками з колінець бамбука. Спершу Гуга закріпив мотузка за метр від води, вдруге — метрів на три. Стрибали через бар'єр не троє, а двоє дельфінів, але не можна було розпізнати, чи це інші, чи:і тих трьох. У роззявлені роти полетіли шматки риби, і це чомусь Янгові не подобалося, ніби Судзір принижував дельфінів до рівня собак. Маленький Бобі теж роззявляв біля Судзіра рота, але йому не дісталося жодного шматочка. «У-у, скупердяй!» — незлюбив Судзіра Янг.

Потім дресирувальник кинув у воду схожого на кокосовий горіх м'ячика. Дельфіни навперебій ринулись до нього, один з них схопив м'яч ротом і, підпливши, кинув у руки Судзіру. Вдруге дельфін кинув м'яч не в руки, а в баскетбольну корзинку, прикріплену теж на середній площадці. І знову всі задоволено заплескали в долоні, а Янг відчув, що відразу закохався в дельфінів. А коли Судзір став кидати у воду різнобарвні кільця, то дельфіни почали їх ловити, надівати на роструми і нести Судзіру. Двічі кидав кільця Судзір, і обидва рази один і той же найверткіший дельфін ловив по два кільця і подавав дресирувальнику. Бобі крутився, незадоволено скрипів: йому теж хотілося хоч один раз зловити кільце, але через дорослих не щастило.

Янг забув, що в нього під рукою Тота. Став біля поручня і так заплескав у долоні, що собачка смикнувся і… висковзнув з-під руки. Упав на трубу, шкрябнув по ній кігтями, потім на краєчок бетонного бар'єру — шубовсть у воду. Сховався з головою, виринув — голова стала маленька, волосся прилизане, замолотив по воді передніми лапами, доплив до стіни. Дряпає кігтями, а зачепитися нема за що. Глядачі плещуть, кричать, деякі повставали.

Янг нічого з себе по знімав, переступив через поручень і шубовснув униз головою.

Виринув, може, посередині басейну, повернув назад до собачки. Але скоріше за нього коло Тота опинився Бобі. Виставив голову, біля собачки, роззявив в усмішці рот — «Привіт, дорогий!». Тота вискнув від страху, ще дужче замолотив лапами, став дряпати стіну, щоб вилізти, — і падав, пірнав з головою. І тоді Бобі штовхнув рострумом Тота в живіт, підняв його над водою. Собачка завис, заколихався — переважував то хвіст, то голова. Бобі опустив його нижче, потім знову штовхнув угору, як м'ячик. А тут і Янг доплив, схопив лівою рукою Тота за шкірку. Кілька змахів правою, і Янг уже біля човника, що погрюкував бортом об стіну. Посадив у нього собачку, а сам — однаково вже мокрий! — пірнув спочатку під Бобі, ковзнувши спиною йому по животі. Виринув, і те ж саме одразу ж зробив Бобі — підпірнув під Янга, провівши йому по животі пругким плавником. Янг крутнувся, схопився лівою рукою за спинний плавник, і Бобі сильно запрацював хвостом. Обидва поряд швидко пропливли по басейну.

— Стій! Хто такий? — кричав з берега Судзір. — Гуга, чому в басейні сторонні особи?!

Ніхто йому не відповідав.

Бобі в цей час обернувся плисти назад, і Янг захотів показати ще один фокус — сісти на Бобі верхи. А пругке слизьке тіло не змога було втримати ногами, та й Бобі був замалий для цього. «А на дорослому якраз було б!» — устиг подумати Янг, подивившись у бік Судзіра. Той стояв блідий, губи щільно стулені і тільки загрібав повітря правою рукою, ніби вимітав його з басейну: «Геть! Іди геть!»

Поряд з Бобі поплив до човна. Його саме відв'язував Гуга, мабуть, хотів підтягнути ближче і забрати собачку. Тота в цей час так стріпувався, аж з ніг падав. І тут сталася ще несподіванка: Бобі вихопив зубами повідець з рук Гуги і потягнув човна до середини басейну. На трибунах здійнявся регіт і свист: такого цікавого номера ще не доводилося бачити.

Янг, збентежений, виліз по драбині з басейну, почав стягувати з себе сандалети і виливати з них воду. І йому було смішно з усього, й він реготав. Та якби знав, що переплутав усю програму вистави і що Судзір уже шаленіє від злості, то не сміявся б.

У Бобі вистачило бажання затягнути човника тільки на середину басейну. Далі не знав, що з ним робити. А може, вирішив, що пожартував, і досить. Вискочив радісно з води, плюхнувся і поплив до Янга, виставивши:і поди роззявленого рота — просив на винагороду рибку. Не Янг, а Гуги підійшов до тазика, узяв шматок рибини, кинув Бобі.

— Гуга! — Голос Судзіра зірвався на якийсь рик. Очі палали від люті.

Тим часом дорослі дельфіни оточили човника, штовхали його носами. Тота, спершись передніми лапами на Портик, боязко поглядав на них, трохи скавучав. Дельфіни теж не знали, що робити з човником, такого номера не розучували, та й Судзір не подавав ніякої команди.

Янг знову переступив поручень, трохи присів і відштовхнувся, змахнувши руками. Описав дугу, увійшов гарно у воду, мабуть, жодної бризки не злетіло. Виринув біля човника, і Тота завищав дужче, захвилювався, загупав передніми лапами. Янг схопив човника за повідок, прибуксував до драбинки, подав його Гугу. Затиснув Тота під пахвою і виліз із басейну.

Глядачі були задоволені. Наступні номери, які показував Судзір, уже майже не захоплювали людей. Дельфін тягне за повідок човна з Судзіром? От дивина, так це ж саме робив Бобі, тільки віз не людину, а собачку. Пливе Судзір, учепившись за плавник дельфіна? І це було, Янг робив таке. Обпирається Судзір руками на спіши двох дельфінів, і всі разом летять, як три з'єднані торпеди? Це цікаво, цьому номеру можна поплескати. Навіть Янг поплескав Судзірові, затиснувши знову Тота між колінами.

Судзіра дельфіни примчали до драбинки, і він виліз поволі з басейну — чорний, виблискуючий. «Нате!» — кинув у роззявлені роти по шматку риби.

Легка музика,