Читати книгу - "Аку-аку"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Аку-аку" автора Тур Хейєрдал. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 103
Перейти на сторінку:
Врешті було вирішено провести з професором Пенья нараду «за круглим столом» у маленькому кабінеті патера Себастьяна. Всі щиро сподівалися, що ми порозуміємось і матеріали експедиції не будуть конфісковані.

Звістка про це дійшла й до остров'ян. Обурені, вони запевняли мене, що ніхто не має права забирати те, що я в них купив; вони вільні розпоряджатись своєю власністю, як їм захочеться. Особливо боялись за свої камені Естеван і Лазарус. А втім, Лазарус вважав, що коли, я покличу на допомогу свого аку-аку, то ніхто не рушить з корабля жодної речі.

Бургомістр, зрозумівши, що сам в усьому винен, дуже засмутився. Він вирішив піти до Пеньї і заявити, що коли я й узяв на корабель щось коштовне, то це цілком мої особисті речі, які я купив у людей з селища, а не викопав у землі.

— Ми можемо давати й продавати свої речі, кому хочемо, — заявив бургомістр і пішов шукати професора.

Тим часом було вирішено, що спочатку командир чілійського судна і його люди побувають на всіх місцях роботи експедиції, і аж після цього ми зберемось на нараду. «Пінто» мав стояти біля острова понад тиждень. Пенья і студенти в супроводі Гонзало об'їдуть верхи острів, а потім під наглядом Білла почнуть розкопки на рівнині Тепеу, де колись стояли очеретяні хатини.

Наступного дня море було бурхливе, хвилі з гуркотом билися об берег. Пасажири з «Пінто» не могли переправитись з судна, «а тим, що зійшли раніше, довелося залишитись на острові. Вони знайшли притулок у патера Себастьяна, про якого чули, що він казкова фігура, некоронований король острова. Нарешті патер Себастьян так стомився відповідати на запитання і фотографуватись, що втік до мене. Він поцікавився, чи не можна перебратись на експедиційне судно, де б ми могли спокійно посидіти на самоті. Патер Себастьян не боявся бурхливого моря, аби тільки була людина, яка зуміла б провести човен між рифами. Внизу на молі, об який бились круті хвилі, стояв нещасний бургомістр і благав нас взяти його на судно: йому треба поговорити зі. мною.

— Нехай дон Педро їде з нами, — приязно мовив патер Себастьян і, метляючи довгою сутаною, ступив на виткий човен. Капітан підтримав його.

На кораблі вже всі пообідали, і стюард накрив для нас стіл з холодними закусками. Патер Себастьян любив добре поїсти, а холодна закуска з пивом була його улюбленою стравою. Сам я теж маю непоганий апетит і-серед інших матеріальних благ високо ціную добру їжу. Для двох моїх гостей я був бажаним компаньйоном, вони їли, втішалися, знов їли і були такі задоволені собою, що аж сяяли, а судно тим часом повільно похитувалось на хвилях. У нас на борту було консервоване пиво, і патер Себастьян кивком голови дав мені зрозуміти, що можна дати банку й бургомістрові. Ми обидва знали, що тепер він все одно може купити вино на борту «Пінто».

Бургомістр був на сьомому небі, він їв і потроху наповнював з банки склянку. Але патер Себастьян почав жувати все повільніше і, нарешті, ніяково посміхнувшись, попросив у нас пробачення: качка на воді виявилась більшою, ніж він сподівався. Капітан вивів його на палубу до поручнів подихати свіжим повітрям. Бургомістр же, ніби нічого й не було, наклав собі знову повну тарілку. Коли ми лишилися самі, він нахилився до мене і, не перестаючи жувати, почав говорити про аку-аку. Не слід боятись, що в мене заберуть які-небудь речі, хіба наші аку-аку, об'єднавшись, не затримали велике військове судно на цілий день?

Вхопившись за цю нитку, я похвалився, що мій аку-аку розповів мені, які речі зберігаються в бургомістрові печері, крім того моко, що він мені сам пообіцяв. Я приблизно описав кілька однакових каменів, які принесли і Естеван, і Лазарус, сподіваючись, що коли вони були в двох печерах, то можуть виявитися і в третій. Бургомістр завмер на місці і навіть перестав жувати. Невже мій аку-аку був у його потаємній печері?

Йому довелось признатися, що мої описи вірні, і, заходившись знову гарячково жувати, він почав допитуватися, про що я ще довідався від свого аку-аку. Я більше нічого не знав, але розраховував, що бургомістр перед від'їздом сам покаже мені таємничу печеру. Він нарешті заспокоївся і сидів тихо, як миша.

Зайшов стюард і приніс ще закуски. Бургомістр знову наповнив свою тарілку і цілком віддався радості поїдання бутербродів. Потім він підняв банку з пивом і. сумно зиркнув на мене: вона була порожня. Я саме мав намір піти поглянути, як себе почуває на палубі патер Себастьян, і помітив, що стюард залишив одкриту банку пива на бочці з олією біля дверей. Переступаючи через поріг, я обернувся, поставив повну банку перед бургомістром, що наминав бутерброд, викинув порожню в море і вийшов. Стоячи біля поручнів на палубі, я розмовляв з патером Себастьяном, який на свіжому повітрі почував себе краще.

Раптом ми почули з салону відчайдушний крик бургомістра. Трьома стрибками я опинився біля дверей і побачив, що бургомістр сидить, ніби прикипівши до стільця, і показує пальцем на банку з пивом; обличчя його перекривилось, очі готові були вилізти з орбіт.

— Хто її тут поставив? Хто її тут поставив? — кричав він диким голосом.

Я спочатку подумав, що, може, стюард залишив байку за дверима, тому що пиво зіпсувалось. Таке в нас траплялось, і бургомістр міг подумати, що ми хочемо його отруїти. Я понюхав пиво.

— Хто її тут поставив? Коли ти виходив, усі банки були порожні, — повторював він таким переляканим голосом, наче з усіх боків на нього насідали духи.

Я раптом збагнув, що він, мабуть, не бачив, як я замінив порожню банку.

— Хіба сюди ніхто не заходив після того, як я вийшов? — спитав я про всяк випадок.

— Ні! Жодна душа.

— Тоді це, напевне, зробив мій аку-аку.

Бургомістр ні секунди не сумнівався в цьому. Такого аку-аку він ще ніколи не зустрічав. Він дивився на мене просто з заздрістю. Адже я мав невидимого слугу, який міг принести пиво, варто мені тільки було захотіти. Поволі він заспокоївся і знову заходився їсти, але тепер уже пильно приглядаючись, чи не відбувається навколо нього щось таємниче. Останню грудочку масла він загорнув у паперову салфетку і поклав у кишеню. Наївшись, він вийшов на палубу. Капітан підняв якір і обережно повів судно ближче до берега під захисток невеличкого мису.

Епізод з банкою пива вразив бургомістра набагато більше, ніж кам'яні кити і все, що він бачив до цього часу. Коли прибій дав нам можливість

1 ... 54 55 56 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аку-аку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аку-аку"