Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Магічний ніж 📚 - Українською

Читати книгу - "Магічний ніж"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Магічний ніж" автора Філіп Пулман. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 88
Перейти на сторінку:
є вельми модерні можливості. Що він зробив із магнітним полюсом?

— Він знайшов спосіб геть усунути бар'єр між нашим світом та іншими. Це спричинило глибокі зрушення в магнітному полі Землі та, мабуть, відгукнулося в цьому та інших світах… Але як ви про це дізналися? Карло, я гадаю, ви маєте відповісти на деякі мої запитання. Що це за світ? І як ви перенесли мене сюди?

— Це лише один із мільйонів світів. Між ними існують проходи, але відшукати їх нелегко. Я знаю з десяток таких, однак місця, в які вони виходять, пересунулися, і причиною цього, очевидно, є дії Ізраеля. Здається, тепер можна пройти прямо з цього світу до нашого, а також до багатьох інших. Раніше був лише один світ, що виступав як перехрестя: усі проходи йшли до нього. Отже, можете уявити собі моє здивування, коли я, пройшовши сьогодні вікном, побачив вас, а також мою радість з того, що виникла можливість привести вас прямо сюди, не наражаючи на ризик перебування в Ситагазі.

— В Ситагазі? А що це?

— Перехрестя. Світ, у якому в мене є інтерес, моя люба Марісо. Але наразі він надто небезпечний, аби можна було відвідати його.

— А чому він небезпечний?

— Небезпечний для дорослих — діти можуть ходити туди вільно.

— Що? Ви мусите розповісти мені про це, Карло! — промовила жінка, і навіть Віл відчув нетерпіння, що її охопило. — Різниця між дітьми та дорослими — це найважливіша річ. На ній ґрунтується вся загадка Пилу! Саме тому я повинна знайти дитину. А відьми знають її справжнє ім'я — я також майже дізналася його від однієї з них, але вона надто швидко вмерла. Я повинна відшукати дитину! Вона звідкись знає таємницю, і я також повинна її знати…

— І ви її знатимете. Цей інструмент змусить її повернутися сюди, можете не сумніватися. А коли вона віддасть мені те, що мені треба, можете брати її. Між іншим, Марісо, розкажіть мені про вашого незвичайного охоронця. Я ніколи не бачив таких солдатів — хто вони такі?

— Люди як люди. Але… Їх піддали певній операції. У них немає деймонів, і тому вони не мають ані страху, ані уяви чи свободи волі, а отже, битимуться доти, доки їх не розірвуть на шматки.

— Немає деймонів? Що ж, це дуже цікаво. Коли ви згодні поділитися одним із них, я можу запропонувати вам невеличкий експеримент. Я хотів би побачити, чи зацікавлять вони примар. Якщо ні, то ми колись зможемо пересуватися Ситагазом.

— Примар? Яких примар?

— Я поясню це вам пізніше, моя люба. Вони є причиною того, що дорослі не можуть відвідувати той світ. Пил — деймони — діти — примари — операція… Так, це цілком може спрацювати. Пригощайтеся вином.

Віл почув у себе за спиною різкий видих — Ліра також помітила мавпу. Хлопець тихо повернувся до неї та прошепотів:

— Повертайся до іншого вікна та проходь крізь нього до саду. Знайди декілька камінців та кидай їх у вікно кабінету. Треба, щоб вони на декілька секунд відвернулися і я міг схопити алетіометр. Після цього повертайся до того вікна та чекай мене.

Ліра кивнула, розвернулася та мовчки побігла по траві. Віл повернувся до розмови в кабінеті. Жінка казала:

— … Ректор Коледжу Джордана — дурний дідуган. Гадки не маю, навіщо він віддав його їй — щоб навчитися хоч якось користуватися ним, потрібні декілька років старанного навчання. А тепер, Карло, ваша Черга. Як ви його знайшли? І де дитина?

— Я побачив, як вона користувалася ним у міському музеї. Звичайно, я відразу впізнав її, бо бачив її на тій вечірці, і зрозумів, що вона, мабуть, знайшла прохід. Потім я подумав, що міг би скористатися ним заради власних цілей. Отже, коли я вдруге зустрів її, то украв прилад.

— Вельми відверто.

— А навіщо соромитися — ми вже давно не діти.

— І де вона зараз? Що вона зробила, коли побачила, що алетіометра немає?

— Вона прийшла до мене — для чого, як я розумію, потрібна неабияка сміливість.

— З цим у неї все гаразд. А що ви збираєтеся з ним робити? Навіщо він вам?

— Я сказав їй, що вона може отримати його назад — за умови, що вона принесе мені дещо, певну річ, яку я не можу здобути самотужки.

— І що це за річ?

— Не знаю, чи ви…

Цієї миті у вікно кабінету врізався перший камінь. Скло із шибки посипалося з гучним дзенькотом, і відразу тінь мавпи зникла зі стіни, а дорослі одночасно різко вдихнули. Пролунав ще один удар, потім ще один, і Віл відчув, як спружинив диван — це підскочив сер Чарльз.

Хлопець різко схопив зі столика алетіометр, кинув його в кишеню та скочив у вікно. Опинившись на траві в Ситагазі, він відразу почав мацати повітря у пошуках невловимих країв вікна, намагаючись при цьому заспокоїтися та зосередитися — адже від жахливої небезпеки його відділяли лише декілька футів повітря.

Почувся вереск — ані людський, ані тваринний, до того ж набагато відразливіший від них, — і Віл зрозумів, що це була та мерзенна мавпа. На ту мить більша частина вікна вже була ним зачинена, але ще залишалася невеличка дірочка на рівні грудей. Раптом у дірці з'явилася вкрита золотавою шерстю лапа з чорними нігтями, і Віл відсахнувся. Слідом за лапою поткнулася морда, гідна иайжахливішого кошмару: оголені гострі зуби та очі, що палали такою зосередженою злістю, що вона вдарила Віла майже як спис.

Ще мить, і потвора пролізла б крізь віконце, і тоді все скінчилося б; але ніж і досі був у Віловій руці, і він інстинктивно підняв його та різонув мавпячу морду — вірніше, те місце, де вона знаходилася, бо тварина встигла вчасно підскочити. Це дало хлопцеві змогу схопити краї вікна та затулити їх.

Його власний світ зник — він був один у залитому місяцем парку Ситагаза, переляканий до нудоти, тремтячий та мокрий від поту.

Проте слід було рятувати Ліру. Віл побіг до вікна, відчиненого ним у кущах, і заглянув туди. Темне листя лаврів та падуба затьмарювало зір, але хлопець відхилив його та проскочив у сад біля будинку Летрома, у затінок під гілками. Розбите вікно кабінету діамантами виблискувало під місяцем.

Він побачив, як з-за рогу будинку вискочила мавпа та якимись котячими рухами поскакала по траві, за нею з'явилися сер Чарльз і жінка. В руці Летрома був пістолет. Жінка у нього за спиною була вродливою до нестями — Віл добре роздивився це

1 ... 54 55 56 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магічний ніж», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магічний ніж"