Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Небезпечне сватання 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпечне сватання"

199
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпечне сватання" автора Бьорнстьєрне Бйорнсон. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 92
Перейти на сторінку:
class=book> Розділ десятий

Поговорити з матір’ю виявилося не так легко. Тільки-но Арне завів мову про Крістіана й про те, що той чомусь не написав йому жодного листа, як мати вийшла з хати, а потім цілий день очі в неї були червоні від сліз. І ще з одного Арне помітив, як мати боїться, щоб він не подався у світ: вона знов почала готувати йому дуже смачні страви.

Якось Арне вибрався в ліс по дрова. Дорога вела через гущавину. Саме туди, де він мав рубати дерево, восени люди з поблизьких хуторів ходили по брусниці. Арне відклав сокиру, скинув куртку і вже хотів братись до роботи, коли надійшли дві дівчини з кошиками. Він уникав дівчат, тому й тепер швидко сховався в кущах.

— Елі, Елі, дивись, скільки тут брусниць!

— Бачу!

— Не будемо йти далі, тут можна нарвати повні кошики!

— Мені вчулося, наче щось зашурхотіло в кущах.

— Ой, де?

Дівчата притулились одна до одної і довго стояли, затамувавши подих.

— Начебто нічого не чути. Давай рвати.

— Давай.

І вони заходилися рвати брусниці.

— Добре, що ти сьогодні прийшла до нас, Елі. В тебе нема ніяких новин?

— Я була в хрещеного батька.

— Так, ти вже мені казала про це. А про того ти нічого не скажеш?

— А, про того…

— Ну кажи, це правда? Кажи!

— Він знов приходив до нас.

— Так?

— Приходив. Тато й мама вдали, немовби нічого не знають, а я побігла на горище й сховалася.

— Ну кажи, швидше! Він пішов за тобою?

— Мабуть, тато сказав, де я, він завжди зробить щось не так.

— І він тоді пішов за тобою? Сідай тут біля мене, сідай! Ну, знайшов він тебе, і що?

— Знайшов, але не вельми розбалакувався, був дуже несміливий.

— Розповідай геть усе, чуєш? Кожне слово!

— «Ти боїшся мене?»— спитав він. А я відповіла: «Чого мені боятися?»— «Ти знаєш, чого я прийшов?»— спитав він далі й сів біля мене на скриню.

— Сів біля тебе?

— А тоді обняв мене за стан.

— Що ти кажеш! Обняв?

— Я хотіла випручатись, та він не пускав мене. «Люба Елі», — сказав він. — Дівчина засміялась, а за нею і її товаришка.

— Ну, а далі?

— «Чи ти хочеш стати моєю дружиною?» Ха-ха-ха!

— Ха-ха-ха!

Дівчата зареготали хором:

— Ха-ха-ха! Ха-ха-ха!

Нарешті вони пересміялися, й надовго запала тиша. Потім перша з них ледь чутно спитала:

— Слухай, а тобі не було неприємно, коли він обняв тебе?

Друга або не відповіла, або сказала щось дуже тихо. А може, тільки всміхнулась у відповідь. За хвилину перша знов спитала:

— А батько й мати щось потім тобі казали?

— Батько придивлявся до мене, проте я відверталась, бо він усміхався.

— А мати?

— Мати нічого не казала, але була до мене трохи ласкавіша, ніж завжди.

— Ти ж, мабуть, йому відмовила?

— Відмовила.

Знов надовго запала тиша.

— Слухай…

— Що?

— Як ти гадаєш, зі мною теж може таке статися?

— Звичайно, може.

— Що ти кажеш! Ох, Елі… А як він мене обійме?

Вона затулила обличчя руками.

Знов почувся шепіт.

Невдовзі дівчата пішли, не помітивши ні Арне, ні його сокири й куртки, і він був радий цьому.

Через кілька днів Арне віддав шмат поля в оренду Кнутові Опланцю.

— Щоб ти більше не був самітний, — сказав він йому.

Сам Арне також багато працював. Він давно навчився теслювати, бо на хуторі треба було

багато що полагодити й добудувати. Тепер він хотів удосконалити своє вміння, бо вважав, що ніколи не завадить знати якесь ремесло. А крім того, йому кортіло бути між людьми. Поступово він так змінився, що починав нудитись, коли був сам. Вийшло так, що тієї зими він якийсь час теслярував у пастора й часто бачив обох дівчат. Коли вони траплялись йому на очі, він міркував, хто міг свататись до Елі Беен.

Якось йому довелось везти дівчат кататися, і хоч він мав добрий слух, а не міг почути, про що вони балакали. Часом Матильда зверталася до нього, тоді Елі починала сміятися й затуляла обличчя руками. Раз Матильда спитала, чи правда, що він уміє складати вірші.

— Ні, неправда, — швидко відповів Арне.

Дівчата засміялися й почали перешіптуватись. Відтоді Арне сердився на них і вдавав, що не бачить їх.

Якось Арне сидів у челядні, де танцювала молодь. Матильда й Елі також прийшли поглянути на танці. Вони стали в кутку й про щось сперечалися. Елі відмовлялась, а Матильда наполягала на чомусь і врешті перемогла. Дівчата підійшли до Арне, вклонились і спитали, чи він уміє танцювати. Він відповів, що не вміє. Дівчата засміялись і втекли. «їм аби реготати», — подумав Арне і посмутнів.

Та в пастора був названий син десь років одинадцяти, якого Арне любив, і той хлопець почав учити його танцювати, коли ніхто не бачив.

В Елі також був менший брат такого самого віку,

1 ... 54 55 56 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпечне сватання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпечне сватання"