Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 493
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 98
Перейти на сторінку:
й вісті ті не хто, як Робак, ознаймив. Тим часом за кордон пошлімо шпигунів, Самі ж готуймося тихесенько…» «Чекати? — Кропитель закричав. — Чекати, виглядати? — За те Кропителем Добжин його назвав, Що булаву страшну він гудзювату мав Для бою, зовучи на жарт її Кропило. — Чекати, гем-трем-брем, — ото розумне діло! Чекать і утікать?… Я в Пруссії не був, Та простим розумом давно уже збагнув: Кропити — то кропи, вмирать — так сповідайся, Ріж, бий, ломи, лупи, дороги не питайся! Ну, що там бернардин, що Робак? Той робак, Хто лізе до нори від страху, як бабак! Довідини! Шпиги! Гем-трем, ото мудрота! А я кажу: кропи, коли кропить охота!» «Кропити!» — в відповідь на теє заревли Коновка (прізвисько таке йому дали За штуцер, що його коновкою назвав він) Та Бритва, шаблею тонкою всюди славен. «Кропити! Хай живе Хреститель! — їм услід Завзятці крикнули. — Кропилу много літ! Геть Пруссака! Тхора! Такі пристали речі Тому, хто в каптури ховається чернечі!» Розважний Кроликів почувся відповіт: «Робака знаю я — то не робак, а кріт, І вирив не одну свого він часу нору, Не хочу я пускать на вітер поговору, А тільки — я його впізнав… О, то чернець! То штука!.. Покладім цій справі ми кінець, Коли тривога вся пішла від бернардина, Коли в його словах розмові цій причина. Чого ви хочете, нарешті?» «Як? Війни!» — «Якої?» — «Із царем!» — «Ну, та й народ чудний!» — «Кропити, гем-трем-брем!» — «З коновки поливати!» — «Голити бритвою!» Аж тут Пруссак благати Почав, щоб слово знов дали йому. «Війна — Що в світі краще є? Усяке, певно, зна, Що й я колись хрестив, хоча і без кропила, Проклятих пруссаків, тих, що мене хотіли У річці змолоду втопить під п’яну руч». «Ну, й молодець за те. Так не тягни, не муч, Наважся, гем-трем-брем, і нумо всі кропити!» «Кого? За що? І як? Сам, братику, скажи ти, Чи ж можна виступать отак, без міркувань? Повстання? Знаємо ми лад і для повстань: Конфедерація, нарада, певні плани, Щоб наперед було усе достоту знане!» «Дозвольте і мені докинуть слово-два: У ділі спільному хай кожна голова Помислить, — Бухманів на те почувся крик (Він одягатися в німецький одяг звик, Ще й німець прізвищем, а справжнім був поляком І міг по-вченому сказать у ділі всякім Промову. Економ одного із панів Сусідніх, чесно він майна його глядів, — І шану від усіх мав за такі прикмети). — Шановні земляки! За зле ви не візьмете, Коли в дискусіях, що їх ми почали І путь належну їм промовами дали, Свої я висловлю окремі міркування. Промовці декотрі накреслили питання, А розв'язати їх належить нам усім. Повстання, кажете? Спочатку ухвалім Порядок, щоб за ним провадити дебати. Найперше, думаю, нам слід поміркувати, Який же наслідок оте повстання дасть, Яку воліємо у себе мати власть. Отож загляньмо лиш в історію. Колись Зібрались дикуни на лови, чи зійшлись Нежданим ворогам рішучу одсіч дати: Держави зародку повинні ми шукати  У цьому. Джерело законів тут і прав, Бо зовсім то не бог нам лад і устрій дав, А між громадою та владою контракти…»[134] «Контракти? Київські? Ну, далебі, дивак ти! — Забік не витримав. — Не буду вже казать, Хто, пане Бухмане, царя нам міг послать — Чи бог, чи, може, чорт. Аби-но тільки скинуть!» «Оце дак так! Царі нехай із кодлом гинуть, — Хреститель підхопив. — Кропилом москалів По голові! Плюск-пляск! Ти добре говорив, Та чоловіча річ не говорить, а бити, Кропити, впень рубать, на закришку кришити!» Тут Бритвин голосок озвався: «То-то-то! Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти Різочку, Матвію, до Кропила У пару приєднав. Таке б тут закипіло, Що тільки-но держись! Я голову свою Команді Різочки покірно віддаю!» «Команда! Слово це годиться на параді! — Хреститель вимовив. — У Ковенській бригаді[135] Команду мали ми, і любо пригадать: Як бити — бити в лоб! Як брать, то не давать! Шах, мах — і справа вся!» «Ото
1 ... 54 55 56 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"