Читати книгу - "Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко"

Ордер на проведення трусу та арешту Губенка Павла Михайловича

25 грудня 1933 р.

У.С.С.Р.

Государственное Политическое Управление

ОРДЕР № 61

Выдан «25» декабря 1933 г.

Действителен «…» суток.

Сотруднику ГПУ УССР тов. ___________________________________________ поручается произвести обыск и арест г-на Остапа Вышни – Губенка Павла Михайловича проживающего Харьков по ул. Красного Писателя дом № 5 кв. 22

Всем военным и Советским властям, а также гражданам Республики, надлежит оказывать законную помощь предъявителю ордера, при исполнении им возложенных на него поручений.

Председатель ГПУ УССР

Печать                           Секретарь                             [Підпис]

Протокол трусу та арешту

25 грудня 1933 р.

1933 р. грудня 26 дня. Я співробітник ДПУ УСРР Шерстов, на підставі ордера ДПУ УСРР від 25/ХІІ. 33 р. за № 61 зробив трус у гр-на Губенка Павла Михайловича (Остапа Вишні), який мешкає по вул. Червон. письменників № 5, пом. 22.

Під час трусу були присутні:

1. дружина гр-на Губенка П. М. – Маслюченкова В. О.

2. дворник буд. № 5 – Петимко Я. М.

Під час трусу знайдено і забрано:

1. Блок-нотів з ріжними замітками – 9 (дев’ять);

2. Зошитів з ріжними літерат. замітками – 3 (три);

3. Листів на адресу Остапа Вишні – 8 (вісім);

4. Старих газет: «Руль»; «За свободу», «Н. Слово», «Укр. голос» – 12 (дванадцять);

5. Заміток з ріжними адресами – 12 (дванадцять);

6. Два (2) мисливських ружья;

7. Один (1) винчестер;

8. Один револьвер старий;

9. Ріжні мисливські припаси.

Під час трусу будь-яких претенсій не заявлено.

На підставі ордера заарештовано гр-на Губенко Павла Михайловича (він же Остап Вишня).

Трус зробив [Підпис]

Присутні:

Копію протокола трусу одержала                      [підпис В. Маслюченко]

                                                                  [підпис Я. Питимка]

Йосип Гірняк

Спомини

25–26 грудня 1933 р.

25 грудня після вистави я помчав на вокзал, щоб помогти матері і дружині Леся Курбаса зайняти місця в поїзді, яким вони від'їздили до Москви, щоб там разом з Лесем Степановичем зустріти новий 1934 рік. Кожного року цю зустріч родина відзначала в домашній обстановці. На цей раз мати і дружина, боячись, щоб він не зважився на поїздку до Харкова, рішились на поїздку до Москви. Я встиг ще до приходу поїзда прибути на вокзал і разом з лікарем О. Кричевським допоміг жінкам зайняти місця в чергу на плятформі станції. Наша допомога стала їм у пригоді, бо процедура здобуття місця у вагоні не була легкою.

Наступного дня у клюбі ім. В. Блакитного мала відбутись конференція Спілки робітників мистецтва (Робмис), на якій була заплянована доповідь Андрія Хвилі. Весь творчий ансамбль нашого театру був зобов'язаний прибути на цю імпрезу організовано під своїм прапором. Я рішив перед тим, як податись до театру, пройтись до університетського городу при Сумській вулиці, щоб подихати грудневим повітрям. Біля пам'ятника Каразинові, де сьогодні пишається пам'ятник Шевченкові, я зустрівся з Миколою Бажаном і Юрієм Яновським. Ця несподівана зустріч цього разу здалась мені особливо зворушливою… Ми ділились подіями останніх днів, вони цікавились вістями від Леся Курбаса, я відчував, що їхній настрій не сприяв творчій життєвій рівновазі. Ми проблукали по Харкові чимало часу, поки настала мені пора податись до театру, щоб звідтіль направитись до клюбу ім. Блакитного.

Заля літературного клюбу була заповнена по береги. Тема доповіді заступника наркома освіти Андрія Хвилі – «Сучасний стан театру на Україні». Андрій Хвиля словесними блискавками та громами розвінчував Леся Курбаса, прізвище якого зв'язував в один букет із Дмитром Донцовим і також з лідерами «Спілки Визволення України», які вже за десятьма замками сиділи по московських ізоляторах. Півторигодинна словесна еквілібристика промовця була розрахована на підготовку остаточного удару, який був уже спрямований на весь відродженський процес 20-их років. Шіллерівський мавр Хвиля напевно й не підозрівав, що кинджал піднятий над Курбасом повисне й над ним самим!

В антракті перед виступом київського хору «Думка» моя дружина Олімпія, приголомшена доповіддю Хвилі, запропонувала покинути це зборище. Мене ще цікавило, яке враження зробила на слухачів погромна патетика Хвилі і як вони реагуватимуть. Вона попросила мене довго не засиджуватись, все ж таки порішила сама йти додому. Після її відходу мене занепокоїла думка, чи щасливо вона добереться до нашого гуртожитку? Я кинувся по свій верхній одяг, щоб чимдуж разом з нею добратися до Жаткінського в'їзду.

Біля вхідних дверей стояв якийсь тип, а за дверима другий, у своїх відомих шапках та комірах. За рогом клюбного будинку я зайшов у двір за потребою. Та тут же підскочили обидва типи і схопили мене за руки з вигуком:

– Ми робітники ҐПУ – ідіть з нами!

Ми опинилися на вулиці Пушкіна, звідкіль було рукою подати до цієї установи на Чернишевській. Мені заманулось закурити, але цербери не дозволили витягнути цигарки з кишені. При тій нагоді я згадав, що, купуючи цигарки у воєнного інваліда-сліпця, який на вулиці біля театру постійно пропонував свій товар прохожим, цього разу я взяв їх у борг, бо він не мав здачі… І ось перед мною виринула проблема: як я тепер розплачуся з нещасним інвалідом? Цей борг довго не давав мені спокою. Всі дальші події і переживання переплітались у моїх думках із цим капосним боргом.

Анкета звинувачуваного

27 грудня 1933 р.

[На звороті аркуша]

1. Особые внешние приметы обвиняемого

2. Ст. ст. обвинения

3. Особые замечания

Подпись лица снявшего анкету ________________________________________________

Примечание:

1. Анкета заполняется четко и разборчиво (на украинском или русском языке) лицом, ведущим следствие или дознание, со слов обвиняемого; анкетные сведения проверяются по документальным данным.

2. Социальное положение обвиняемых классифицируется в порядке директивы ГПУ УССР от 15-VІI-1930 г., за № 96153.

Протокол допиту Остапа Вишні (Губенка П. М.)

[грудень 1933 р.]

Допрошенный уполномоченным Секретно-Политического Отдела ГПУ УССР Бордоном, гр-н Губенко Павел Михайлович (Остап Вишня) литератор, член президиума Оргкомитета писателей Украини, в 1921 г. привлекался Харьковской Че-Ка по делу УКУПСР – Голубовича, Петренко, Лизанивский и др. был осужден на 3 года и затем амнистирован, б/п., показал.

Родился в 1889 году в м. Груни на Полтавщине, отец – служил приказчиком у помещицы фон-Рот. В 1903 году поступил в Киевскую Военно-Фельдшерскую школу. В 1907 после окончания школы служил фельдшером в 168 пехотном Миргородском Полку.

В 1914 году поступил фельдшером в Киевскую ж. д. больницу, проработал там до 1917 года и затем перешел в Управление Санитарной части Министерства путей сообщения, правительства УНР.

Принимал участие в восстании против Гетмана. С Правительством УНР отступил в Кам-Подольск. Там сотрудничал в есеровских органах «Народная Воля» и «Трудовая Громада» под псевдонимом «П. Грунський». В начале 1920 года вместе с есерами Степаненко и Чесноком, перешел польский фронт и переехал в Киев. В середине 1920 года был арестован в Киеве и затем отправлен в Харьков. Обвинялся по делу ЦК УПСР как сотрудник печатных органов ЦК УПСР. Был осужден на 3 года, но по ходатайству