Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Повитуха, - поправив Торен.

- Так, так, вона, - кивнув Майкі. - Так ось ця повитуха допомагала, але там щось не так пішло. Мені розповідали, але я не зрозумів. Загалом, мої батьки погодилися допомогти та врятували дитину і жінку, яка її народила. Відтоді ця молода сім'я і мої батьки залишалися в добрих стосунках, ходили одне до одного в гості. А коли врятованій дівчинці виповнився рік, на світ з'явився і я. Але в той самий час по всьому королівству почався активний вилов магів. До Початки доходили чутки, але вони були такими маленькими та неймовірними, що ніхто особливо в них не вірив і не боявся. А даремно.  - Хлопчик важко зітхнув. Йому сунули вино, вже без черги. Зробивши кілька ковтків, Майкі продовжив розповідь: - Як мені розповідали, мисливці за магами з'явилися несподівано. Їх було багато, ви ж усі чули, як на самому початку цькування охочих отримати легку славу знайшлося дуже багато. Так ось мисливці, немов сарана, увірвалися в село, стали нишпорити по домівках, випитуючи мешканців, та хапаючи все, що погано лежить. А я тоді, тільки ходити навчився і гуляв на задньому дворі наших добрих сусідів, разом з Ясею. Так звали ту дівчинку, яку врятували під час пологів. А батьки про щось розмовляли в хаті, приглядаючи за нами у віконце. - Він ще раз зітхнув. - Страшних подробиць, про те, що трапилося далі, мені ніхто не розповідав. Я знаю тільки те, що мої батьки почули крики заздалегідь і, відчувши недобре, покинули будинок, щоб не накликати біду на своїх друзів. Ну, а мене попросили сховати та вберегти. Так і вийшло. Відтоді я не бачив своїх батьків, а сім'я Ясі стала за мною наглядати й ростити як власного сина. Тільки мені доводилося весь час сидіти вдома, на вулицю я виходив тільки вночі й то ненадовго. В одну з таких ночей за мною з'явився Тайлор. Мені настільки набридло життя в домашньому ув'язненні, що я з величезним задоволенням погодився піти з ним.

"Уже третій із задоволенням погоджується поїхати разом із Тайлором, - подумав я. - Недарма він так обурювався, коли я почав чинити опір".

- Хто ще про себе розповість? - запитав Чейз. - Торен, може ти?

- Треба воно вам? - пробурмотів хлопець.

- Ну, ти ж щойно залюбки слухав наші розповіді, а ми хочемо про тебе послухати, - з вловним благанням у голосі, відповів я.

- А нічого там слухати? - невдоволено відгукнувся він, забираючи пляшку в мене.

Вона була майже порожня, але хлопець усе ж зумів вицідити звідти кілька крапель. Закинувши голову, він ловив їх язиком. Облизавши губи, Торен недбало поставив пляшку на підлогу. Вона похитнулася, але я встиг її притримати, перш ніж пляшка встигла впасти й наробити галасу.

- Ну, чого чекаєте? - пробурмотів він. - Хочете почути ганебну розповідь про зарозумілого синка лорда?

Я мовчав, розуміючи, що скажи хоч слово і Торен одразу замовкне, а так можна було хоч щось почути. Чейз теж мовчав, загадково посміхаючись, мабуть, дійшовши тих самих висновків. Майкі просто був шокований і, затамувавши подих, слухав. Ну, а Сем і так завжди мовчав.

- Хочете дізнатися, як розпещеним дитям, він вважав себе недоторканним і великим магом? - продовжував запитувати Торен. - Про те, як цей дурень демонстрував свої таланти направо й наліво? А потім, щоб його не прибили на місці, батькові довелося підлаштувати страту свого недолугого спадкоємця. І хіба вам буде цікаво слухати про те, як через контрабандні зв'язки, його просто взяли й відправили просто в лапи лорда Діраса? Так, саме це ви хочете знати? - він схлипнув і замовк, зло потерши очі руками.

- Так, саме це ми й хотіли дізнатися, - усміхнувся Чейз.

- Та ну вас, - невдоволено пробурмотів Торен, піднявся і вирушив до кімнати для вмивань, трохи похитуючись по дорозі.

Мені ж було не до посмішок. Ось яка таємниця таїлася в душі в мого скромного друга. Може, не варто було заводити цю розмову... хоча, з іншого боку, він же не під тортурами зізнався. Виговорився і добре.

- Сем, один ти залишився. Поділишся? - поцікавився Чейз у мовчазного товстуна.

- Я з Горіхо, - дуже тихо відповів він, не піднімаючи очей. - Гарне місто, де люблять організовувати весілля.

- Чув про таке, - відгукнувся я. Торен, Чейз і Майкі теж кивнули. - А сюди як потрапив?

- Тайлор привіз.

Сем і тут себе не зрадив. Спочатку ми терпляче чекали, що він скаже ще щось, але потім повернувся Торен і запропонував усім іти спати. Злегка похитуючись, навпомацки, ми всі здійснили короткий похід до туалету. Сем упорався першим і пішов у ліжко. Я залишився з Чейзом і Майкі наодинці. Поки ті вмивалися, я обережно прикрив двері та став перед ними.

- Ти чого? - нетямуще запитав Чейз, коли я не дав їм вийти.

- Поговорити хочу, - твердо і серйозно сказав я, дивуючись, куди подівся весь хмільний туман.

- Знайшов час, - він позіхнув. - Я п'яний і спати хочу.

- Я теж! - обурено пискнув Майкі.

- Якраз те, що треба.

- Ну і чого ти хочеш? - пробурмотів Чейз.

- У мене до вас серйозне прохання - не говорити Елану про те, що розповів Торен.

- З чого б це? - усміхнувся Чейз.

- Ага, чому це раптом? - підтакував ельф.

- Думаю, ви й самі розумієте.

- Можливо, - цього разу Чейз відповів серйозно і знову позіхнув. - Тепер даси пройти?

Мені цього вистачило. Я мовчки відчинив двері й перший вийшов у спальню.