Читати книгу - "Коли спалахують зорі, Наталія Ольшевська"

- Що ти несеш?

- Цілковиту маячню. Ніяких африканських пригод без мене, Клементико! – вдавано обурюється. – Ну ж бо, обирай.

   Повертаю тики погляд до вивіски.  Амадей, Антарес, Бенто, Буцефал… Усі слова в алфавітному порядку. Перечитую їх до кінця списку і обираю Драко, абсолютно не розуміючи на що підписуюся.

- То ти у Слизерені? – охає, прикладаючи пальці до губ.

- Мабуть, мені подобаються погані хлопці, - ляпаю, миттєво червоніючи.

– Ну, тоді я обираю Герміону, - урочисто заявляє з кривою посмішкою, - бо, очевидно, мені подобаються хороші дівчата. Наша черга, - підштовхує ближче, даючи можливість уникнути відповіді.

   Поки жінка за склом спілкується з Адамом через невелике віконце, пояснюючи умови, за яких можна забрати виграш, він виймає гаманець та починає відраховувати гроші.

- Я за себе заплачу, - різко випалюю, розкриваючи сумочку, коли зрештою розумію, що відбувається.

- Розрахуєшся зі мною згодою, - перехоплює мою руку та закриває застібку на сумці іншою. Ці грайливі бісики в очах я ні з чим не сплутаю – він однозначно щось задумав. Щось таке, на що я не мала б погодитися за звичайних обставин.

- На що? – таки запитую.

- Якщо наші ставки будуть вдалими – виграш витрачаємо так, як я скажу. Без відмов і заперечень.

- Навіть не натякнеш?

- Виключено, - рвучко нахиляється, аби лишити швидкий поцілунок на губах, та знову повертається до жінки, яка в обмін на купюри простягає йому папірці, схожі на квитанції. – Пішли.

   За декілька хвилин блукання по вказівниках проходимо до просторого приміщення, яке нагадує спортивну залу з місцями для глядачів. Оглядаюся по сторонах, поки погляд не зависає на полі, облаштованому для змагань з конкуру. Та щось таки не складається… Усе має відбуватися зовсім не в таких умовах - тут надто тісно.

- Ми прийшли на скачки? – розгублено запитую.

- Ага. Ти оціниш, - киває головою вперед. Обертаюся і завмираю, коли на полі починають з’являтися учасники.

- Ти серйозно?  - обличчя мимоволі розтягує безглузда посмішка, яка загрожує перетворитися у істеричний сміх. - Як ти взагалі про це дізнався?

- Моя робота заключається в тому, щоб відслідковувати нові тренди та течії. Це – одна з них.

- Хобіхорсинг[1]? На це ще й ставки роблять?

- А що незвичайного у стрибках на палиці з конячою головою?

- Ніколи б не подумала, що побачу це вживу. Он мій Драко, - киваю рукою в сторону чоловіка верхи на палиці з білою конячою головою та номером, який мені дав Адам.

- І моя Герміона, - шелестить приглушено, поки сама не помічаю бабцю на «коні» з відповідним номером. - Виграш точно за мною.

   Здається, усі глядачі та вболівальники цілком серйозно ставляться до цього видовища, коли нас з Адамом душить істеричний сміх. Мій хлопець не намагається бути тихим, голосно пирхає або іго-гокає, коли учасники долають перешкоди та активно коментує кожен рух, на що глядачі поруч не соромляться обурюватися.

   Моя ставка займає друге місце, Адамова бабця – третє з кінця, обійшовши коня, у якого відвалилася голова, та жінки, яка розпсихувалася, викинула «коня» та вибігла з манежу, бо, як вияснилося, її чоловік не прийшов на змагання.

- Твої три тисячі і мої сорок шість гривень. Ховай, поки ми на них не гульнули у столиці. Витратимо завтра, - засовує гроші у мою сумочку, коли відходимо від каси.

- Скажеш уже на що я їх зберігаю?

- Ні. Завтра дізнаєшся. Прогуляємося Набережною?

   Не маю заперечень, тому виходимо на вулицю та звертаємо у напрямку Дніпра, прямуючи в сторону готелю. Від води віє приємною прохолодою, тепла долоня Адама зігріває мою, а всередині розростається клубок розміром з повітряну кулю, від якого, здається, не йду, а парю над землею. Мабуть, саме так відчувається щастя.

- Буде дощ, - перериває тишу Адам, задираючи голову до неба.

- Не буде, я дивилася прогноз.

- Буде. Поглянь на небо – зірок зовсім не видно. Поб’ємося об заклад?

- Умови?

- Якщо змокнемо – грітися у душі будемо разом.

- А якщо дощу не буде? – простягаю руку, аби закріпити спір.

- Тоді на свій виступ піду завтра у піжамі.

- Згода, - розбиваю долонею наші руки, коли перші краплі починають падати на обличчя.

---------------------------------------------------------------

[1] Хобіхорсинг – вид спорту, що являє собою стрибки на дерев’яній палиці з конячою головою, де «вершник» імітує рухи коня.