Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

залі, однак про порядок денний не оголошено, оскільки чекають на інших депутатів. Кошулинський знаходиться в президії. Трансляція та внутрішнє звукове супроводження засідання не ведеться. Як відомо, член фракції Партії регіонів Нестор Шуфрич повідомив, що привіз певні пропозиції для врегулювання ситуації, однак відмовився їх озвучити поки що. Кореспондент „Української правди“ бачила кілька регіоналів у залі: Васильєв, Сігал, Ващук, Нечипоренко, Яценко, Рудьковський, Зарубінський, Біловол».

(УП, 20.02.2014)

Руслан Кошулинський: «Почали засідання, коли у залі ще не було 226. Почали виступати. Ми чекали на решту і вели перемовини з дипломатами. І коли все було готове, я запропонував, щоб перше голосування голосували стоячи на знак поваги та шани за загиблими майданівцями. І тоді нарешті набрали більшість. Всередині у мене працював автомат — усе механічно, все, що треба зробити. І цей день просто витерся, жодної іншої емоції — робота, яку маєш виконати».

Якщо згадати, що зранку того дня віце-спікер ВР Руслан Кошулинський носив поранених та вбитих на Інститутській, така емоція видається зрозумілою. Звісно, якщо взагалі хтось здатен уявити себе на його місці — на місці людини, яка носить закривавлених товаришів, а потім очолює вирішення долі країни у парламенті.

«Верховна Рада проголосувала за безперервність засідання. За таке рішення проголосували 229 депутатів. Постановою робота ВР є безперервною, до завершення політичної кризи в державі. „Мається на увазі, що вона працюватиме кожен день і у вихідні дні також. Це означає, що буде змінено календарний план“, — пояснив депутат від „Батьківщини“ Арсеній Яценюк».

(УП, 20.02.2014)

Андрій Мохник: «Перше голосування — ми таки кнопкодавили, але це було єдине кнопкодавство „Свободи“ за всю історію. Після першого голосування усі побачили, що ВР працює. І депутати, хто ще не доїхав, теж. Але решта рішень були абсолютно легітимними. Голосували рішення про відведення ВВ та „Беркута“ за межі Києва. Почали голосувати — далі не йде, потім оголосили сесію безперервною, розійшлися, бо існує така річ, як спротив матеріалу».

«Депутати підтримали постанову в цілому, яка ставить на меті зупинення вогню та повернення всіх силовиків у казарми. За таку постанову „Про засудження насильства в Україні, що призвело до людських жертв“ проголосували 236 депутатів. Так постанова зобов'язує припинити вогонь, війська і ВВ мають повернутися в місця постійної дислокації. Також постанова передбачає заборону використання зброї. Також постанова забороняє блокувати транспортні комунікації, обмежувати пересування транспорту. Кабінету Міністрів і органам державної влади доручено заборонити СБУ, МВС, збройним силам та іншим органам виконувати програму антитерористичних заходів, оскільки вони суперечать Конституції. Крім того, в постанові наголошується, що надзвичайний стан може ввести лише Верховна Рада. Після голосування Кошулинський оголосив перерву до 10 години п'ятниці».

(УП, 20.02.2014)

Багато хто з регіоналів голосував разом з усіма, бо вже відчував, куди вітер віє.

«Депутат Партії регіонів Вадим Новинський вважає, що якби його однопартійці були б в Раді, вони б теж проголосували за постанову „Про засудження насильства в Україні, що призвело до людських жертв“. Про це він заявив після голосування. „Якби депутати фракції Партії регіонів були тут... за зупинку кровопролиття проголосують усі. Це найважливіше, що потрібно зробити зараз — зупинити кровопролиття“, — вважає Новинський».

(УП, 20.02.2014)

Ну а врешті до переможців доєднався і голова Верховної Ради, підтвердивши легітимність того, що відбулось у парламенті.

«Постанова Верховної Ради про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей, підписана. Про це повідомив спікер Володимир Рибак на засіданні парламенту в п'ятницю вранці».

УП, 21.02.2014)

Так український парламент знову став органом державної влади. І так було забезпечено легітимність і міжнародне визнання результатів Революції.

Крим — наш.

Файл № 16

Для того, щоб зрозуміти, що насправді відбулось у Криму, варто почати з самого початку.

Рустем Аблятіф: «На Євромайдан Крим зреагував важко. Там домінувала Партія регіонів та російськомовне населення, яке сприймало вороже і євроінтеграційний рух, і українську ідею загалом. Існував міф про 600 тисяч українців у Криму, але я кажу: скільки людей 9 березня виходить до пам'ятника Шевченку — от стільки українців у Криму. Ми туди регулярно виходили, мої діти читали вірші, але нас було небагато. Збиралися на площі Леніна у Сімферополі, буквально з перших днів. Кілька десятків людей. Але у Севастополі було лише 10-15 людей, у Ялті так само, вони періодично приїздили і, коли бачили нас у Сімферополі, казали: о, як вас багато! Збиралися кожного дня. Моя дружина дуже обурилася подіями і перша пішла на Майдан. На другий день пішов я, ми намагалися бути щодня, якщо не можемо вдвох, то хоч би один із нас. Сімферопольський Майдан підтримували футбольні фанати, у них реноме хуліганів, і був смішний випадок: регіонали намагалися підбурити фанатів, щоб прийшли і нас розігнали, а вийшло навпаки — вони прийшли, впіймали якихось провладних і надавали їм».

«У Сімферополі з неділі розпочався мітинг на підтримку євроінтеграції, який відновлюється кожного дня увечері. Про це „Українській правді“ повідомив один з активістів Руслан Москаль. „Збори відбуватимуться кожного вечора о 19 годині на площі Леніна“, — зазначив він».

(УП, 26.03.2013)

Рустем Аблятіф: «Багато хто з проросійських діячів відверто раділи побиттю студентів: правильно їм дали, будуть знати, як бунтувати. Тодішній міністр туризму так і казав на ток-шоу, а зараз він став найпершим патріотом України. Але прогресивна частина дуже обурилась і вийшла на мітинг. Ситуація була цікава. Меджліс не брав активної участі у Євромайдані. Вони, як я розумію, обпеклися на Ющенку і намагалися поводитися виважено. Але ухвалили рішення, щоб кожного дня хтось із членів Меджлісу був на мітингу. І тоді кримська влада намагалася не чіпати Меджліс, не чіпати наш народ. Представники Меджлісу ходили, зустрічалися з місцевим депутатом і керівником апарату кримської ПР. Йому було сказано: ми численно на мітинги не виходимо, але наші представники там є, і не дай Боже буде якась провокація, фізично хоч пальцем торкнетеся, буде непереливки. Він сказав: я все зрозумів, джентльменська угода. Приводили різних блазнів, навіжених бабусь, але на відстані, близько не підходили».

Питання обережної позиції Меджлісу щодо Києва насправді потребує ретельнішого дослідження. Адже ми всі пам'ятаємо, що Президент Ющенко, попри активну підтримку його з боку киримли, після своєї перемоги фактично залишив їх сам на сам із кримською проросійською владою. Тобто розміняв лояльність влади Криму на кримськотатарське питання.

Рустем Аблятіф: «Після Помаранчевої революції був певний скепсис, бо Ющенко дуже негарно вчинив із нами. Наприклад, Мустафа Джемілєв одного дня каже