Читати книгу - "Відлуння, Оксана Усенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Пригальмуй. Я нічого такого не демонструю. Лише маю ідею. І щоб перевірити, чи це часом не дурнуватий глюк недобитого інженера, треба порадитися з людьми, які шарять в цій сфері більше. Бо воно наче просте, але нутром чую, є там якийсь секрет…
— Так поїхали розгадувати! Я домовився про зустріч. Знаю одну дронярню, де саме зараз тусять потрібні нам люди.
— Дронярню?
— Ну, а шо? Нормальна така назва. Є реберня, є кав’ярня, а є дронярня, — вишкірився Дід. — У нас вся країна скоро стане дронярнею, гарною такою, креативно-професійною. Я просто знаю одну, де нині збираються прекрасні шеф-кухарі, котрі з радістю візьмуться за рецепт гостренької страви для русні. Не КБ «Луч», звичайно, але й на тих, якщо треба, вийдемо.
— А нічогенькі таки у тебе зв’язки, — здивовано хмикнув Сергій, прямуючи до автомобіля запаркованого досить далеко від вокзалу.
— Довга стежина багато на своєму шляху перетинає, — посміхнувся Дід, закидаючи рюкзак Сергія до багажника. — А моя не лише довга, а й через цю війну вихляста, як обрізаний під тиском пожежний шланг. Я за необхідності можу організувати зустріч, як з безхатьком, який вчора повернувся на ротацію, так і з академіком в компанії з генералом. І як показує мій досвід, ще невідомо, хто в цій ситуації буде кориснішим.
— Ставлю на безхатька, щось мені підказує, у нього є охрінінна мотивація, — хмикнув Сергій, який був майже переконаним, що знайомий Дід став безхатьком саме стараннями русні.
— От і перевіримо.
Ірада
— Контролює він все… Ми ще подивимося, хто тут що контролює, — обурено фиркнула дівчина зачиненим за Мохеджо дверям. — Це ж треба було так ранок зіпсувати! — додала вона невдоволено, потім обвела задумливим поглядом кімнату.
На столі ще стояли залишки вечірнього частування, кілька елементів її одягу ганчірочками валялися біля ліжка на краю білосніжного килима, неподалік валявся один з невеликих затискачів, які носив на косах Каламакша, ще якась деталь чоловічого одягу. Здається Муругана, а може і Дхавала…
Від побаченого в пам’яті почали напрочуд яскраво проявлятися спогади про минулу ніч. Ті спогади були досить екстравагантними, але однозначно приємними, Ірада спіймала себе на думці, що зовсім не проти таке повторити ще раз. Проте одна справа віддатися на волю пристрасті й зовсім інша — загнати себе в офіційні рамки обов’язків! Ще й перед трьома чоловіками. Нехай навіть вони Правителі! Та ні, тим паче Правителі! Та їй же від одного переліку норм поведінки за тиждень захочеться втекти на інший край планети! Звичайно, є жінки, для яких стабільність, статус чи гарний секс, то межа всіх мрій на вівтар якої вони ладні принести власну свободу, але Ірада себе не вважала такою. Вона не мала нічого проти експериментів в ліжку, знайомства з іншими колами суспільства, чужими правилами та нормами, але не готова була довічно зв’язувати себе якимось жорстким статусом та чоловіком, (нехай навіть трьома!). Вона цілком готова була бути вільною, навіть трохи божевільною, музою, але точно не планувала роль щоденного інструмента, який має бути постійно під рукою!
Озвучена Мохеджо перспектива обурювала, бентежила і… лякала. Втім остаточно прокинувшись та вдягнувшись, Ірада трохи заспокоїлася. Перше обурення поволі вгамувалося, натомість аргументи Великого декхаї почали здаватися непристойно вагомими, а спогади про минулу ніч все спокусливішими. Дівчина спіймала себе на тому, що, можливо, все не так і страшно, чи навіть дуже непогано. Але визнавати, що великий декхаї має рацію, катастрофічно не хотілося.
Проте Мохеджо цього і не вимагав. Він того дня взагалі не траплявся Іраді на очі. Навіть на репетиції, куди дівчину привели помічники декхаї, були лише кілька мовчазних статистів та незнайома жінка. Ця худюща, манірна аристократка у чорному вбранні таким менторсько-сухим голосом інструктувала учасників репетиції, що хотілося запустити їй за пазуху жменю дрібних ящірок, просто щоб подивитися, чи є в цій дегідратованій особі взагалі емоції! Але, коли під кінець репетиції до зали завітали Правителі, Ірада швидко забула і про Мохеджо, і про неприємну інструкторку, і про свої заперечення. Всі троє Правителів дивилися на неї закоханими поглядами, ловили кожне її слово, кожен рух, раз за разом намагалися її торкнутися і робили то з таким виразом обличчя, що Ірада почувалася неймовірно-бажаною королевої їх сердець. Така увага трьох Правителів п’янила та паморочила голову настільки, що Ірада й не зчулася, як всі вони знову якось невимушено опинилися в ліжку, посунувши всі плани Великого декхаї на доленосну церемонію.
Наступного ранку до ще сонної втомленої Іради впевнено-ввічливо завітало трійко незнайомих аристократок. Панянки були значно симпатичніших за вчорашню керівницю репетиції, проте настільки схожими, що Іраді спочатку здалося, що відрізняються вони лише кольором вбрання та прикрас: сіра, синя й біла. Проте, коли гості відрекомендувалися, виявилося, що це зовсім не сестри-близнючки, а уповноважені представниці трьох Правителів (тому й вбрані у офіційні кольори міст), від яких принесли дари. А ще гості повідомили, що їм доручено допомогти підготуватися майбутній Рані до церемонії.
— Церемонія…От же ж… — пробурмотіла Ірада, втім під поглядом трьох пар очей вирішила не давати волю емоціям, тож вилаялась виключно подумки, вдягнулась та попрямувала за своїми «будильниками» до кімнати, яка межувала зі спальнею. Тут дівчину чекало три величезних композиції з живих квітів та буквально гора пакунків. Доки дівчина кліпала очима, «кур’єрки» запропонували легкий сніданок, який вже чекав на столі, та наполегливо попросили оглянути подарунки, кидаючи одна на одну ревниві погляди. Ірада розгублено взяла чашку улюбленого гарячого напою, невелику булочку та підтягнула до себе найближчий з пакунків. Під кількома шарами тонкого пакувального паперу виявився схованим футляр з вишуканим кольє: густе переплетіння тонесеньких срібних ниточок між якими виблискували білі та чорні перлини. «Сіра» гостя тут же видала цілу лекцію про те, що це подарунок Правителя Сваргемахала, який обрав роботу відомого майстра з неймовірно рідкісних дарів моря. Інші ж дві гості старанно посунули до Іради наступні пакунки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння, Оксана Усенко», після закриття браузера.