Читати книгу - "Пора серця. Листування"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
тепер ті листи, які були незакінчені, вже застаріли. Ці два останні тижні разом з родиною{734}, клопоти та гонитва, в які нас увігнала Боббі{735}, а потім ще й Твої тривожні новини — цього було надто багато. Телефоном я вже сказала Тобі, що не маю звістки зі Стокгольма{736}, однак забула сказати, що листівка від Неллі Закс надійшла із запізненням, вона написала її раніше й подала іншу адресу, для фройляйн Гелли АППЕЛЬТОФТ{737}, ГЯЛМАР СЬОДЕРБЕРҐС — ВЕҐЕН 16с, СТОКГОЛЬМ, та, чого доброго, ця адреса також уже недійсна, навіть дуже можливо, що вже недійсна. Я теж не знаю, як цьому всьому зарадити. А в середу вранці ми від’їжджаємо, — прошу, якщо Ти маєш для мене якісь повідомлення, пиши мені так, щоб я змогла отримати Твого листа близько 14-го вересня до запитання в Мадриді{738}! А від 10-го жовтня я знову буду в Уетіконі.
Та ще стосовно спростовання Клауса{739}: Паулю, я мушу сказати Тобі, мушу, на жаль, написати це також і Клаусові, що я з ним не згідна, що в такій формі воно видається мені тільки шкідливим{740}. Я не можу запропонувати нічого кращого, як попросити д-ра Гірша взяти на себе формулювання. Факти губляться в цьому рукописі й не впливають належним чином, і тон видається мені також невдалим.
Від Марії Луїзи фон Кашніц{741}, а також від д-ра Гірша я не чула нічого, та дуже охоче дізналася б, що вони кажуть про це.
Прощавайте, Ти, Жизель, Ерік, — я бажаю вам доброго завершення літа, і найкращі вітання від Макса!
Твоя
Інґеборґ
164 {742} Інґеборґ Бахман і Макс Фріш до Жизель Целан-Лестранж та Пауля Целана, Мадрид, 11.9. 1960
Мадрид, 11 — 9 — 60
Дорога Жизель, дорогий Паулю,
ми прибули сюди надто рано, і тому, що нас вабить тепло та південь, ми їдемо завтра далі й вітаємо вас!
Інґеборґ
Якби можна було пережити стільки, скільки переживаєш під час однієї такої подорожі!
Сердечно, Ваш Фріш
165 {743} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, дарчий надпис в окремому відбитку «Розмови в горах», Париж, 29.10.1960
Для Інґеборґ
Пауль
Париж, 29-го жовтня 1969 р.{744}
166 {745} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 17.11.1960
17.ХІ.60
Моя люба Інґеборґ,
чи Ти, чи Ви ще в Цюриху? Я їду туди 25-го, мушу поговорити з доктором Вебером{746}.
У журналі «Вельт» від 11.11. знову з’явилася ницість{747} у майже неперевершеній формі. А також у «Кріст унд Вельт»{748}.
Бачиш, Інґеборґ, я знав, що навіть Бюхнерівська премія не зможе зупинити цих підступів… Як добре, що з’явиться Ваше спростовання{749} — від усього серця дякую Тобі за те, що Ти поставила свій підпис під ним. Хай Вам добре ведеться, urbi et orbi[22].
Твій
Пауль
167 {750} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Уетікон ам Зее, 18.11.1960
18 — 11 — 60
Любий, любий Паулю,
я буду тут 25-го — і ми побачимось! Я така рада, що можу радіти, що віднайшла Тебе знову того дощового дня у Парижі{751}. Ми також знайдемо вихід і шлях, щоб усунути цей «Світ» («Welt») зі світу. Я бачитиму д-ра Вебера наступного тижня, ми говоритимемо про це, він також покаже мені ці аркуші. Видається, що Сонді{752} опублікував у газеті дуже добре спростовання.
Я була всього кілька днів у Римі, щоб полегшити там Максів почин, щоб налагодити необхідне. Тепер я мушу залишатися тут ще чотири тижні, зачинитися на замок, працювати, це тільки тут можливо зробити, інакше це нереально. Напиши мені, будь ласка, коли Ти приїдеш, щоб я змогла зустріти Тебе. Не телефонуй, бо я вимкнула телефон! І де хочеш Ти жити? Я хотіла б сказати — тут, та не можу, бо будинок, де ми винаймаємо нашу квартиру, такий «швейцарський»!
Я стоятиму на вокзалі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пора серця. Листування», після закриття браузера.