Читати книгу - "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."

Ще Мага сказав, що я дуже сором’язлива, але потім підросту і не буду так соромитись, і тоді відразу погоджуся вийти за нього заміж, а він покличе муллу, і той прочитає над нами молитву — так належить за законом ісламу.

Мага перестав дружити з Боббі-Н і пригрозив йому, що, якщо той продовжить бавитися «дурманом», розповість про все батькам.

Аліхан надіслав лист із Москви: вони живуть там і дуже раді, що виїхали, але він усе одно сумує за нашим містом Ґрозним. Він надіслав намальований на папері вертоліт.

Сулім, із яким билися не раз, сьогодні вирішив вибачитись і сказав, що йому дуже соромно за свою поведінку і він більше нікого не буде обзивати «російською тварюкою».

— Тому що іноді бувають і хороші росіяни! — заявив Сулім, чому я дуже здивувалась.

Поліна

21.05.

Зрання йшов дощ, а тепер визирнуло сонце. Школа підходить до кінця — прощавай, 8-й класе!

Бачила Заїру, вона засмучена: Мага так і не став належати їй, як вона мріяла. А я все думаю: їй треба заміж, тому з нею таке діється.

Ми стояли біля великого вікна в шкільному коридорі й дивилися на дощ. Я, Кассі, Арина, Тина, Сета й Латифа. Кассі пообіцяла принести конюшину. Є повір’я, що вона захищає від злих духів.

— Конюшину слід прибити над дверима, і в оселі завжди буде щастя, — сказала Кассі.

Арбі почув розмову й пообіцяв, що в новому навчальному році привезе конюшини цілий мішок!

— Я годую нею кроликів у селі. Маю її безліч! Я всім подарую щастя!

Арбі — хороший друг.

Ми з Тиною поїхали додому автобусом: рідко в наших краях їде автобус, а тут з’явився. Я сиділа біля вікна й дивилася на краплини дощу, аж раптом побачила Магу. Він ішов вулицею. Він теж мене помітив і замахав руками, застрибав!!! Але автобус проминув його, поїхав угору, і я сховала за шторою своє збентеження та радість.

Провівши Тину, я зайшла додому до Зулі, тому що вона вже не приходить у школу, і все їй розповіла про всі події. Вона мене розуміє, але каже, що її доля — підкоритись і виконувати волю батьків, не прагнути до навчання. А я сказала, що буду вчитися на зло всім, подарувала їй власні вірші й пішла.

Удома матінка знову дорікала мені, що я й на людину не схожа, і не вмію жити, як інші, — чим тільки образила мене, як зазвичай.

Руслан написав мені нову «Джейн» — мусульманську молитву від злих шайтанів, а я знайшла гарне місце, де багато квітів, і потай ходжу туди молитись Афродиті — богині кохання. Я прочитала в давніх книгах, що їй поклонялися, приносячи в жертву пелюстки троянд і печиво. У мене теж був бутон троянди та засохлий бублик. Пелюстки я розсипала. Покришила на траву бублик, і його з’їли птахи. Я попросила Афродиту дати мені таке кохання, щоб я запам’ятала його назавжди.

У нас із Магою залишилося всього два дні перед літом.

Поля

24.05.

Учителька хімії, молода дівчина, учора відмовилася прийняти мою контрольну. Просто сказала: «А в тебе не прийму!» Я й сьогодні до неї підходила — вона мене прогнала.

Я написала контрольну роботу на «відмінно». Я навіть до директора ходила, але його, як завжди, не було. Цікаво, мама на це щось скаже?

Тепер про інше. Зуля прокралася з дому й подарувала мені карту. Це карта з колоди, присвяченої фільму про корабель «Титанік».

— Це ти і Мага! — сказала Зуля.

На карті зображені головні герої фільму, коли вони танцюють, не підозрюючи про те, що наближається трагедія. А сама карта ця — Joker.

Я у відповідь подарувала Зулі дідусеву монету в 5 центів 1961 року. Canada.

Останні два дні ключ від нашого класу загубили, і ми з 8-го «А» переїхали у 8-й «Б».

Усі наші дівчата, особливо банда Лур’є-Левиці: Малка, Яха, Лінда, Тара й інші — вдягають міні-спідниці й фарбуються. А Яха до того здуріла, що сьогодні в школу з’явилась у ліфчику! Мага відразу розлігся з нею на парті й заходився жартувати та обійматись. Усе як завжди.

Я, Тина, Зуля, Кассі, Арина, Сета й Латифа скромно вдягнені.

Не обійшлося без пригод: у вікнах старі рами, і сьогодні одна з них вивалилась і дала по голові Тині. Ми дуже злякалися. Понесли її в кімнату, де колись був буфет: обтирали їй голову мокрою хусткою та поливали її водою. Добре, вона розплющила очі.

Мага на всіх уроках палив цигарки. Дикий жах! Може, ну її, цю школу?

Після сьогоднішніх шкільних справ ми з Сетою пішли не додому, а на пагорби, садами. Дівчинка Сета, як з’ясувалося, теж має в роду росіян, але вона соромиться та нікому про це не каже. Вона робить намаз і носить велику хустку, яка закриває не тільки волосся, але й груди.

Одного разу, коли Сета сильно злякалася хлопавки, вона швидко перехрестилася зі словами: «Врятуй, Аллаху!» Я спитала її, чому вона перехрестилася? Вона сказала, що не знає. А потім з’ясувалося, що в неї була мама-росіянка, але це — страшна таємниця, і де її мама, Сета не знає, тому що її забрали в матері і живе вона з бабусею по батькові.

Ми йшли в сади, і було таке чарівне повітря! Ми піднялися метрів двадцять на пагорби й дивилися вниз, і все здалося нам якимсь іншим: і сонце, і трава. Неймовірне відчуття! Може, колись ми знову повернемося сюди?

Поля

25.05.

У школі «останній дзвоник». Зрозуміло, без дзвоника та без жодних урочистостей. Мага мовчав. Лур’є-Левиця принесла старий магнітофон на батарейках, і він хрипів у кутку. Ми трохи під нього покружляли на підлозі.

26.05.

Знову всі зібрались у школі. Я ходила по класах і знайшла на підлозі книжку про давніх мудреців. Її хтось потоптав ногами. Я почистила й узяла собі. Усюди валяються недогризки, сміття.

Мага як був, так і залишиться моїм на все життя. Він сказав, що одружиться зі мною і все буде добре, головне — аби не було війни.

Яха, Лур’є-Левиця, Лінда й Заїра сказали, що вони вчитись у школі не будуть — батьки заборонили: пора заміж.

Кабан знову поводився, як худобина: побив Заїру.

01.06.

Привіт, смутку!