Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

добровольців, одначе Росія не реагує, і російські прикордонники не тільки «не помічають» практично щоденні нічні автоконвої, що перетинають кордон, але навіть «не помітили» українських збройних бойовиків, які відігнали на росій­ську територію автобус із дітьми з дитячого будинку-інтернату, що розташований у Слов’янську. Дітей вихователі намагалися вивезти в глиб України, але бойовики розвернули автобус, і дітей без документів для перетину кордону було виявлено аж у Ростові-на-Дону, в глибині російської території. Пригоди дитбудинку та його вихователів закінчилися через добу, коли під тиском ООН і ОБСЄ їх усе-та­ки повернули на літаку до Дніпропетровська, звідки відвезли до літнього табору відпочинку.

У понеділок «Газпром» твердо пообіцяв залишити Україну без російського газу. Тристоронні переговори України, ЄС і Росії щодо газового питання закінчилися безрезультатно. Україна відмовляється платити «політичну» ціну за газ, вимагаючи економічно обґрунтовану ціну. Росія не погоджується і вимагає оплати майже 2 мільярдів доларів боргу за вже отриманий Україною газ. Триває патова ситуація, в якій саме країни-імпортери російського газу в Європі можуть виявитися «крайніми».

Тим часом Росія заборонила з цього ж понеділка імпорт української картоплі. Попереду, мабуть, заборона на українську моркву, українську цибулю і все інше, що росте на полях України. Торгова війна, яку веде Росія проти України вже не перший рік, не викликає у громадян України ніякого інтересу. Реальна ж війна, яку за допомогою Росії ведуть на сході країни сепаратисти, продовжує хвилювати українців у всіх куточках країни. Серед загиблих у збитому сепаратистами літаку виявилися представники практично всіх ре­гіонів України. Похорони молодих солдатів-десантників відбулися в Одесі, Донецьку, в Закарпатті й у Львівській області. Це були вже далеко не перші похорони загиблих українських військових у цій війні, яка не вважається війною. В Донбасі теж ховають своїх, а трупи російських найманців-добровольців намагаються відправляти на батьківщину. За що вмирають сепаратисти?!

Спочатку вони вмирали за свої «народні республіки» — за «Донецьку Народну Республіку» і за «Луганську Народну Республіку». Але в останні два тижні лідерів сепаратистів відвідав депутат російського парламенту Олексій Журавльов, соратник і однодумець сумнозвісного політика Володимира Жириновського й ідеолога російських фашистів Андрія Дугіна, який пояснив їм, що воювати і вмирати вони мусять за «Новоросію» — майбутній південно-східний регіон, який має відірватися силою від України та приєднатися до Росії. Ось уже і Путін почав уживати слово «Новоросія» замість більш звичної назви регіону «Донбас». «Новоросія» набагато більша за Донбас. Так називалася за царя Новоросійська губернія, до якої входило все північне узбережжя Чорного моря, а також землі Бессарабії, які тепер належать Україні й Молдові. Таким чином, другий раз за останні кілька місяців проросійським сепаратистам Москвою поставлено мету — відвоювати для Росії вісім українських областей і об’єднати таким чином Росію з Придністров’ям. Наскільки сприйняли сепаратисти цю «новоросійську» ідеологію, сказати важко. В Одесі, Миколаєві, Запоріжжі та інших південних регіонах України все спокійно. Але в Луганську й Донецьку ситуація з кожним днем погіршується, незважаючи на всі бадьорі заяви керівництва українських «силовиків». У Луганську студентів Університету імені В. Даля виселили з гуртожитків. Тепер у гуртожитках замість студентів живуть бойовики. У Донецьку сепаратисти вже захоплювали обласне відділення Національного банку України та казначейство і брали співробітників цих установ у заручники. Після переговорів із мером Донецька сепаратисти звільнили заручників і вийшли із захоплених будівель, але вони можуть туди повернутися в будь-який момент. Сепаратистів просто тягне в банки. Більша частина банків у регіоні вже не працює, а Національний банк і казначей­ство мусять працювати, бо якщо вони закриються, то всі держслужбовці регіону залишаться без зарплат, пенсіонери без пенсій.

Росія знову почала маневри техніки на далеких підступах до українського кордону. Поки що ця техніка не входила до 20-кілометрової прикордонної зони, але що таке 20 кілометрів? Це двадцять хвилин дороги для будь-якого танка або будь-якої бронемашини піхоти.

Європа тим часом, навіть отримавши від США докази того, що три танки минулого тижня в’їхали в Україну з ро­сійської території, про нові санкції проти Росії тільки го­ворить. Виникає враження, що Європа шукає привід зробити кілька кроків убік від українського конфлікту. Європа хоче займатися бізнесом і говорити про демокра­тію, а не займатися демократією і говорити про бізнес. Україні ж належить займатись і демократизацією суспільства, і порятунком національної економіки. Президент Петро Порошенко поки що залишається оптимістом і дав указівку українському МЗС готувати його візит до Брюсселя на 27 червня для під­писання Угоди про асоціацію з ЄС. Ясна річ, що такі угоди під час війни не підписують — ось вам і ще один привід не називати те, що відбувається, війною. Але до 27 черв­ня за пасивності Європейського Союзу ситуація може змінитись, і не в кращий бік. У такій ситуації ЄС може сам назвати боротьбу з сепаратистами в Донбасі «війною» і попросити перенести підписання угоди на більш віддалене майбутнє.

23 червня 2014 року. Україна. Війна з перервою на кінофестиваль

Президент України Петро Порошенко віддав наказ про припинення вогню на сході країни з 22:00 20 червня терміном на один тиждень, тобто до 27 червня. Тут же на нового українського президента обрушилися з критикою багато військових, заявляючи, що таке перемир’я тільки дасть терористам можливість зміцнити свої позиції. Керівництво Росії спочатку нібито схвалило миролюбний жест Петра Порошенка, але дуже швидко змінило свою точку зору. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров оголосив заяву про припинення вогню ультиматумом на адресу сепаратистів, який не може привести до деескалації ситуації в Донбасі. І дійсно командири сепаратистів одразу зробили заяву, що ніякого перемир’я не визнають, і продовжили військові дії проти українських військових і прикордонників. За перші три дні перемир’я бойовики Донбасу відкривали вогонь по українських військовихпонад 30 разів, багато солдатів і офіцерів було поранено, одного офіцера вбито.

Але українська армія та батальйони добровольців в атаку на сепаратистів не йдуть і бойові дії не починають. Усі прекрасно розуміють, що, як тільки тиждень перемир’я закінчиться, все почнется знову. Але говорити про це не прийнято. Адже всі чекали настання 27 червня не тому, що о 10-й ранку цього дня офіційно закінчується термін здачі зброї сепаратистами. 27 червня має набагато більш важливе значення для найближчого та більш віддаленого майбутнього України тому, що в цей день Європейський Союз і Україна підписують Угоду про асоціацію, точніше — його економічну частину. Політичну частину угоди Петро Порошенко вже підписав на початку червня. Саме цей акт підписання і був головною причиною оголошеного тижневого перемир’я. Чому? Тому, що такі документи