Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"

Ми закінчили зйомку і вийшли з відділку ( побачивши свої фото, які зробив Макс і пообіцяв йому подарувати, начальник поліції “відтанув” і навіть презентував нам торт, який, видно, залишився із запасів, закуплених до святкового столу).

І тільки підійшовши до свого мотоцикла, Макс нахилився до мого вуха і тихенько сказав:

 — Більше не треба ніде і нікому говорити про ту дівчину. Справді, я не жартую, це може тобі зашкодити.

Я підняла на нього очі, однак він відвернувся, перевіряючи свою камеру.

 — То значить, вона дійсно була? Її справді вбили?

Макс нічого не відповів.  Не знав. Або ж не хотів говорити.