Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

- Можуть. Але нас вони тоді теж не відчують, хіба що відслідкують якимось іншим способом. Мене теж хвилює одне питання, Ерік. Порушуючи закони, наприклад, займаючись крадіжкою, підробленням документів, скаліченням - ми легко можемо загриміти за ґрати, як мій старший брат, який теж до речі альфа. Це питання часу, коли за нами почне ганятися ще й поліція! - Ембер розповіла мені, що сталося з Террі, ще один момент, який мене катастрофічно пригнічував.

Ерік неоднозначно  пирхнув:

- У ситуаціях, де замішаний альянс, типу події на яхті, вони самі займаються зачисткою. А ось я поки криміналом займатися не збираюся. Хіба що в крайньому-крайньому випадку. Ти повинна була помітити, що я розумний і дуже обережний.

- І скромний, як я подивлюся, - передражнила я його пирхання. - Тоді де ти взяв гроші і дістав квитки?

Коли в ньому прокидається вовк - ці очі синіють самою соковитою синявою, нещадною, убивчо-небезпечною. В людській подобі - ці ж очі дивляться м'яким сірим поглядом. Іноді ці сірі очі буквально спопеляють тебе, ріжуть сталлю і відштовхують холодом. Але останнім часом я стала помічати, що ці очі вміють теплішати і посміхатися. І ловлячи подібний погляд - на душі стає спокійно і затишно, немов закутавшись у вечірні літні сутінки, ти піднімаєш очі в безкрає  небо, яке ось-ось заманить до себе ніч. І ось я знову зловила такий погляд.

- Ти мене прямо ображаєш, Ніколь, я тобі не якийсь там кишеньковий злодюжка. Я поважаю закон, а в головній мірі себе! - похмурився, але на диво не злиться, лише хоче здаватися зачепленим. - Довелося зробити пару дзвінків, ось хлопці і допомогли по старій пам'яті.

- Ах, так! - зате я спалахую як сірник. - Мені значить не можна зв'язуватися зі своїми знайомими, а тобі можна?!

- Твої дзвінки так чи інакше виведуть на нас вульфенів, - відповів тихо, серед звуків вулиці розчути його можу тільки я. - Мої друзі з адміралтейства - люди, які навіть думки не допускають про існування перевертнів. Я служив на флоті і у мене там залишилися деякі зв'язки. Альянс туди точно ніс не суне, так що це перевірений канал.

- Що значить на флоті ??!! - ошелешено поперхнувшись, зупиняюся і витріщаюся на хлопця, який мене знову убив наповал. – Вульфени не  борознять океани! ... Так ось чому ти так добре плаваєш і ось звідки ти знав про шторм! ... Ерік, як так? - у мене більше не вистачає слів.

Його забавляє моя розгубленість.

- Ось тому я і подався в море, тому що там не можна зустріти наших родичів. Звертався після повернення на сушу, ловив кайф від контрастів. Повір мені, прийняти і пристосуватися можна до чого завгодно. Ось вже три роки, як я остаточно зійшов на берег і прийняв зграю.

- О-чу-мі-ти! - я все ще під враженням. - І ким ти там був? Коком?

- Дослужився до старпома, - недбало знизав плечима Ерік, ніби це якась дрібниця.

- Він моряк! … Ти моряк! - йду поруч з ним і бубоню, як ненормальна. - Хочу побачити фотки. Повинно бути в формі ти був просто отпадний. Перевертень старпом. Ти все ж таки не такий як усі. Ось чому так? Моряк. ... На флоті.

- Забавно звичайно, що я зайняв усі твої думки, - бере мене за руку, переплітаючи наші пальці таким звичним жестом, ніби ми все життя тільки й робили, що за ручки трималися. ... Господи ти Боже мій, чому?

Для мене це дуже хвилюючий момент, майже інтимний. Може це пережитки або мої таргани комплексують, але це та близькість, яку дозволяють собі люди, що знаходяться у відносинах, або ж тільки збираються втопити себе у романтиці. Цікаво, це той поцілунок дозволив Еріку так себе поводитися? Моментально моя увага переключається. Він відчуває мою напругу і одразу відпускає мою руку. І кілька хвилин після цього я абсолютно не можу себе зрозуміти - полегшало мені від цього або засмутило. Я починаю усвідомлювати, що чим частіше між нами вискакують такі ось пікантні моменти - тим болючіше вони переносяться.

Ми весь час рухаємося, переміщаємося з однієї точки міста в іншу, плутаємо сліди, поки що не спостерігаючи переслідувачів. До літака ще чотири години. Так як Ерік знов мовчить, а мене напружує цей відхід у себе, я наважуюсь відвернути його і себе розмовою.

- Чомусь мені здається, що тобі ще є, що мені розповісти. Для такого хлопця як ти, флот, мабуть , це лише верхівка айсберга.

- Якого такого? - мені не подобається його ображений тон, взагалі вперше відкриваю для себе скривдженого альфу. - Кожен раз, коли я відкриваю себе - ти шарахаєшся від мене, як від чумного, - Ерік розмовляти не налаштований.

- Зовсім ні! Мені подобається, те, що я дізнаюся, але я лякаюся власних відчуттів! - іноді мої емоції служать мені погану службу. Я сама недолуга альфа в світі, вічно у мене все з ніг на голову! Тепер звичайно ж його зацікавила ідея поговорити - на мене подивилися такииим допитливим поглядом. Ми навіть зупинилися та присіли на лавку.

- І що ж це за відчуття у нас такі, а? - серйозність позамежна. Краще б вже його посмішки самовдоволені терпіти.

- Ерік, ми взагалі-то про тебе збиралися поговорити, - намагаюся викрутитися я.

- Хіба?

Тон. Поворот голови, погляд цей, розпускає тебе на клубки. Я здаюся, опустивши плечі:

- Ці відчуття руйнують моє розуміння речей та укладу життя в цілому. Прості речі раніше були простими, складні - складними, чорне, біле, фарби. Це можна, то не можна, люди, вульфени, закони племені. Але тепер виходить, що минула конструкція звичного для мене світу - ілюзорна, і все зовсім не так, як вкладалося у наші голови. Раніше я була впевнена, що якщо потрапити в пожежу - ти обгориш, то зараз я сумніваюся в усьому. Виходить, можна носити два лівих черевика і жити вічно ...