Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

— Алексе, — Джейкоб помахав рукою перед очима.

— Де вас носило? — обурився я. Мої нерви скоро не витримають…

— Заспокойся, ми зараз… — почав Ноель, але не закінчив, бо посеред кімнати з’явилася стурбована Белонна й затримала погляд на ліжку, де лежала Іса.

— Дідько, запізнилася… — страж вилаялася собі під носа. — Не розумію, навіщо мені дано бачити видіння, якщо я нічого не встигаю.

— Белло? — я розгублено глянув на неї. Усі чітко знали, що стражам заборонено розповідати про майбутнє.

Дівчина пильно поглянула на мене й зітхнула.

— Ти й так блідий, а зараз взагалі білий, як стіна, — промовила вона. — Результати вже мали бути, — поглянула на демонів.

— Зміїна отрута. Кобра, — коротко відповів Джейк.

Вони так спокійно про це говорять…

— А тепер розкажіть хлопцю все, бо він помре від хвилювання зараз, — гмикнула Белла. — Я, схоже, впала на хвіст одному зі змовників. Думаю, їх двоє. Вампір і демон. Передайте привіт Каріссі, коли вона прокинеться, — додала вона і зникла в порталі.

Я повільно видихнув, перевіряючи температуру Іси. Усе ще тримається… зате Юн Мін не помилився.

— Кан Юн Мін розповів Оттвуду про те, що в нас діється. Думаю, буде краще заручитися його підтримкою, — тихо промовив я, поклавши холодний рушник на гаряче чоло дівчини.

Хлопці переглянулися і Джейк підійшов до мене.

— Видихни, Алексе, — промовив він. — Іса в нас особлива в цьому плані.

— При такій концентрації отрути проста людина вже б померла. Це особливість напівкровних, про яку мало хто знає. А Карісса, напевно, просто не встигла тобі нічого розповісти, щоб ти не хвилювався.

— Ти про що? — ошелешено запитав я.

— Напівкровні мають імунітет до багатьох отрут. Зміїна — не виняток.

— А що тоді з нею?! Ви за дурня мене маєте?! — я зірвався з крісла, що стояло поруч з ліжком.

— Алексе, будь ласка, — спокійно промовив Ноель. — Імунітет дає змогу вижити, а симптоми ніхто не скасовував. Вона буде на ногах уже завтра. Тому не хвилюйся так, — демон ледь усміхнувся.

— Так і до психлікарні недалеко… — я знову сів у крісло, зітхнув і, спершись ліктями на коліна, зарився пальцями у волосся.

— Ал… — пролунав зацікавлений голос Джейка. — А що це в тебе за кулон на шиї?

— Сонце. Не видно? — буркнув я.

— А це не кулон нашого вогника? — усміхнувся Ноель.

— Частина…

— Ого… — тільки і промовив Джейк. — А ми попереджали Ісу, що ти її звабиш, вона й оком змигнути не встигне.

— Ніхто нікого не зваблював, — невдоволено промовив я. — Кохаю я її. Ніяких задумок, мотивів і зваблень. Звичайнісіньке… щире кохання.

Дивно… як просто я говорю слова, які, думав, ніколи не казатиму.

— Тобі немає про що хвилюватися, Ал. Каріссі просто потрібно відпочити. Завтра вона вже буде як новенька, — рука Нола опустилася на моє плече. — Вона розповідала тобі про кулон щось?

— Сказала, що розповість, коли ми розберемося з радою… — відповів я, і зітхнув з полегшенням. — Температура почала падати. Тільки от вона вже стільки часу непритомна… 

— Я розумію, що ти хвилюєшся, — промовив Джейк. — Цього разу стан важчий, ніж минулого, але все буде гаразд. Якщо температура спадає й дихання нормалізується, то їй уже краще.

— Стоп. Цього разу? — я глянув на демона. — Це вже не вперше?

— Думаєш, у нас немає ворогів? — усміхнуся Нол.

***

— Мене от що цікавить…

Крізь пелену до мене долинали голоси, руйнуючи в’язку і гнітючу тишу, яка мене оточувала. Почувала я себе, м’яко кажучи, жахливо. Ніби мене вбили і, передумавши, повернули до життя. Груди пекли, ніби в легені налили розпечену лаву, а руку хотілося відірвати від болю. Чоло приємно щось холодило. Оскільки очі розплющити я не могла, вирішила хоча б зосередитися на голосах.

— Він замахнувся на мене… — тихо пролунав голос Алекса. — Та я думаю, що ціллю був не я.

— Це виглядало дивно, але… — промовив Джейк, але хлопець не дав йому договорити.

— Ніяких «але». На мене напав пізніше другий демон. І що? Мене поранили, та отрути на ножі не було. Виходить, ніби хтось відвертав увагу мисливців у залі, а також підлаштував замах на мене й Томсона, щоб отруїти одного мисливця? Чи ціллю була саме Карісса? Навіщо? Є варіанти, Джейку? В наш час набагато ефективніше використовувати вогнепальну зброю...

— Дійсно дивно. Я розповім усе Ноелю й Беллі. Ми знайдемо вихід з ситуації. А ти поки затримай її вдома. Нехай вона не попадається нікому на очі. І заберіть, нарешті, Найта до себе. Ми вже втомилися бігати його годувати. Я роблю це востаннє, — голос демона звучав втомлено. — Я піду, а ти дзвони, якщо що… і не хвилюйся так…

Демони… Алекс, напевно, мало з розуму не зійшов, доки я без тями валялася…

— Алексе… — очі мені так і не вдалося розплющити, а от, ледве прохрипівши одне єдине слово, я закашлялась. Дихання збилося, стало важким.