Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім 📚 - Українською

Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

969
0
12.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Забудь мене, Впіймай мене" автора Ретта Кім. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 71
Перейти на сторінку:
Частина 15

— Каріссо! — вкотре намагався докричатися до дівчини, та нічого не виходило. Серце глухо билося в грудях, а я тремтячими руками робив усе, що в моїх силах. У голові сплутались між собою тисячі не найоптимістичніших думок, що дуже лякало.

Їй ставало тільки гірше. Іса зблідла ще більше, дихання ускладнилось, а тіло горіло від температури, що швидко підіймалась.

За кілька годин, які, здавалось, йшли вічно, мені вдалося зупинити носову кровотечу, я переніс Каріссу на ліжко й переодягнув її, і вже деякий час намагався збити високу температуру. Рана від ножа вже перестала кровоточити, але дуже почервоніла і трохи набрякла, що явно говорило про присутність отрути в крові.

З хвилини на хвилину мали прийти близнюки, яким я зателефонував одразу. Ноель, мало не викрикнув, щоб швидку не викликати й  у лікарню не везти. Сказав, що потім пояснить. Він же покликав свого знайомого, який мав визначити вид отрути. Чоловік зробив усе необхідне й повідомив, що виконає все якнайшвидше.

Яке ж це очікування довге… вічне для мене. Бліде обличчя Іси, яке я час від часу протирав прохолодним вологим рушником, наганяло страшні думки і я звинувачував у всьому себе. Бо так і було. Якби я був уважнішим і діяв швидше, вона б не постраждала…

Я сперся ліктями об коліна і сховав обличчя в долонях, важко зітхаючи. Ще ніколи не відчував себе настільки безпомічним. Мені дуже важко дивитися на таку Ісу й розуміти, що я нічого не можу вдіяти. Знову зітхнув, пройшовся долонею по обличчю і взяв телефон.

— Ти знаєш, котра година, Ал? — почувся невдоволений голос вампіра.

— Мені потрібна твоя допомога, — тихим подавленим голосом промовив я.

— Щось трапилось? — насторожено запитав друг.

— Трапилось… ти добре розумієшся в отрутах?

— Кого отруїли? — серйозно запитав він.

— Каріссу… то ти розумієшся чи ні? — нетерпляче запитав я.

— Гаразд, всі запитання потім. Які симптоми?

— Отрута була на ножі. З симптомів… головний біль почався за хвилин п’ятнадцять від сили… втома, млявість. Потім Іса зблідла, у неї почалася носова кровотеча і вона знепритомніла. До тями за ці кілька годин не приходила. Піднялася температура… висока і збити важко. Рана почервоніла і трохи набрякла… довго кровоточила, але мені вдалося зупинити кровотечу. І… у неї ускладнилося дихання… — я обдумував усе, що сказав і чи нічого не упустив. — Я не можу нічого зробити, Юн Мін. Це жахливе відчуття… — усі емоції стали клубком у горлі і я замовк.

— Не хвилюйся Ал, чуєш? Ти зупинив кровотечу — уже добре. Температура трохи спала?

— Зовсім трохи… — тихо відповів я.

— Пульс?

— Трохи повільніший, ніж зазвичай, та гірше не стає.

— А дихання зараз яке?

— Часте й поверхневе. Складається враження, що вона не може вдихнути на повні груди. Я підклав подушки, тож вона в напівсидячому положенні.

— Це не схоже на технічні отрути. Швидше... зміїна. А чому вона не в лікарні?

— Я не знаю, Юн Мін, — роздратовано кинув я й зітхнув. — Ноель і Джейкоб, мисливці, сказали, що їй туди не можна. Тільки прислали якогось знайомого, щоб той дізнався про отруту…

— Не нервуй, Алексе. Карісса сильна дівчина… це схоже на отруту аспідових. У якому місці рана?

— Рука. Передпліччя…

— А скільки часу пройшло?

— Години чотири… — я глянув на годинник. — Майже п’ять.

— Давай я тебе заспокою. Якщо це дійсно отрута, наприклад, кобри. А отрута… — він замовк.

— Що? Немає чим заспокоїти? — гірко всміхнувся я.

— Реакція була занадто швидкою, Алексе. Тож концентрація мала бути великою і потрапила туди, куди не потрібно. Мене дивує те, що при такій реакції її стан стабільний.

— Тобто стабільно поганий?

— Ні, Ал, це ще не найгірший стан. Намагайся збити температуру до приходу результатів і напиши мені. А я розповім Дейну про ситуацію з радою в Нью-Йорку.

— Ноель і Джейкоб сказали, що щось мають пояснити. Мають зараз прийти…

— Ти боїшся залишатися наодинці зі своїми думками, — промовив Юн Мін.

— Мені здається, якщо замовкну, то остаточно зійду з розуму… — тихо промовив я, протираючи обличчя й руки Іси вологим рушником.

— Я все ж спитаю… ви зустрічаєтеся? Якихось два місяці тому ти був радий, що Карісса поїхала в Манчестер. А сама Карісса…

— Не могла з’ясувати стосунки з Вінсентом, — закінчив замість нього я.

— Вона тобі розповіла? — здивувався вампір.

— А що?

— Ніхто так і не знає, що трапилось…

— Я знаю. Цього досить. Вони розірвали свої стосунки остаточно. Точніше Іса розпрощалася з минулим, а демон мене не хвилює.

— Ти там тримайся… — після короткої паузи промовив Юн Мін. — Краще подзвони, коли все закінчиться.

— Гаразд. Вибач, що потурбував…

Знову настала тиша. Де ті бісові близнюки?! Я вкотре важко зітхнув і знову сховав обличчя в долонях. Краще б я опинився на її місці… але тоді було б важко Ісі…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 54 55 56 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"