Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

Наступний документ. З архівів Федерації.

Оголошення незалежності Марса, 29 листопада 2030 року

Виступ Міловськи:

«Вельмишановні колеги! Тут зібралися всі, крім вахтових, які дивляться нас через інтерком. Кожен з вас прийняв рішення, і результати ми бачимо на моніторі. Очевидно, що коментарів вони не потребують. За практичну реалізацію незалежності виступають 1707 (89,5%) аборигенів.

Тиждень тому ми виклали в мережу хронологію останніх подій на Землі. Наші аналітики відстежили події, що стосуються нас як безпосередньо, так і опосередковано. Перш ніж відповідати на анкету, ви мали час ознайомитися і обдумати ці факти. Сьогодні ми приймаємо рішення, яке будемо виконувати негайно. Відступати буде пізно, це Рубікон.

Національні групи сьогодні — тільки гості. Прошу поставитися до цього з розумінням, тому що ви маєте певні зобов’язання перед своїми державами. Наші двері завжди будуть для вас відчинені, але тільки по завершенню державних контрактів.

Серед нас 10,5% не схвалюють оголошення незалежності. В жодному разі цей факт не вплине на наші взаємини, бо кожен має власні мотиви для mux чи інших вчинків. Головне шукати схожість, але не відмінність. Наприклад, подивіться на моніторі першу анкету. Попадання транспортних технологій в приватні руки схвалила лише 1 особа з 2047.

Отож почнемо, колеги. Голосуємо відкрито, підняттям рук. Острів, Аргентина, „Паросток“, транспорт і марсіанські вахти голосують на місцях. Право голосу мають всі 1907 штатних співробітників.

Хто за те, щоб марсіанська дослідницька станція „Семаргл“ публічно оголосила про свою незалежність від будь-яких держав, організацій і приватних осіб планети Земля, іменувалася в подальшому Республіка Марс і заявила про виключну юрисдикцію Республіки Марс на всю планету Марс та її природні і штучні супутники?

Рахувати довелося хвилин п’ять, додали голосування вахт, дочекалися результатів з Землі. В цілому це зайняло близько години.

Прошу уваги! Підсумки голосування: „за“ — 1709 (89,6%), „проти“ — 55 (2,9%), „утрималися“ — 143 (7,5%).

Отже, громадяни Республіки Марс! Вітаю вас з вибором!

Минуло п’ятнадцять хвилин, які назавжди залишаться в пам’яті причетних. Монітори показували те, що відбувалося на всіх майданчиках і вахтах Вулика.

Для управління Республікою Марс необхідний уряд або Комітет Управління. Суть не в назві. Я хочу запропонувати вам провести вибори Комітету за два місяці після того, як ситуація стабілізується. Протягом цього часу управління має залишитися в руках Ради Острова. За цей час ми обговоримо й затвердимо Регламент (Конституцію), а також визначимо оптимальну структуру Комітету.

Вся потрібна для роздумів інформація буде в мережі сьогодні до вечора».

Минуло півтисячі років, але цей період залишається доволі темною плямою навіть для земних істориків. Точніше, багато хто знає факти, але вважають за краще не торкатися цієї теми. Населення ж усіх п’яти імперій знає лише те, що брудні косміти колись втекли з Землі від правосуддя, розділилися на дві банди — спейсерів і федератів, і тепер нахабно заважають землянам вільно переміщатися в просторі і вступати у володіння законно придбаними ближніми та дальніми зоряними системами. Маячня, як на наш погляд. З точки зору земної ментальності — реальність.

Я відклав убік прочитане і взяв наступний стос аркушів, що стосуються часів Республіки Марс.

Стосунки з Землею

Після оголошення незалежності Марса пройшло небагато часу. Відносини з Землею погіршувалися, аж до відправки на початку 2031 року спільної каральної експедиції Росії і США на двох кораблях. Віддаючи належне екіпажам обох шаттлів, воювати вони не стали і після переговорів повернулися на Землю. Марсіанські кораблі КХ навіть допомогли їм в розгоні.

Чи була на бортах ядерна зброя, залишилося нез’ясованим. Але, зважаючи на відмову від огляду, була. Аналіз траєкторії рейсу показав, що на шаттлах вже були прототипи гравіприводу, хоча Острів ще не передавав своїх технологій. Після оголошення незалежності обраний Комітет Управління відстрочив передачу гравіприводів Землі на півтора року. Були пропозиції взагалі не передавати технологію, враховуючи недружню позицію партнерів, однак, ґрунтовно все зваживши, вирішили передати, але з відстрочкою у вигляді технічної документації без промислового зразка. Що й зробили за рік у грудні 2031 року.

Тим часом вал судових позовів до Острову брав своє. Довелося залишити аргентинський полігон. Жалю особливого не було, об’єкт зробив свою справу і був уже не потрібен. Сам Острів зуміли втримати, приписали його в порту Гавани і здали в довгострокову оренду приватній турфірмі (афілійованій, звичайно). Фірма заробляє на туристах, але як стартовий майданчик і дослідницька станція об’єкт втрачено.

База «Паросток» була блокована прямо на орбіті російськими і американськими кораблями. Працювати стало практично неможливо. Але приватні корпорації, насамперед Японії, продовжували виконувати контракти і чітко за графіком відвантажували продукцію, в основному різноманітні комплектні виробничі лінії. А перевалка йшла через «Паросток». Щойно закінчився останній контракт, базу довелося залишити. З Марса прийшов модернізований величезний М10, узяв лабораторне обладнання «Паростка», останній вантаж з Землі (три комплектних заводи), тягачі КЗ, що працювали за контрактами, і весь персонал — громадян Марса і добровольців. Набралося 1570 осіб і 4000 тонн вантажу.

5 травня 2031 року мошкара земних кораблів, що всіляко заважали роботі, знехотя розступилася і відкрила коридор для М10. Капітан переговорив з командувачем земної ескадри, своїм давнім хорошим знайомим, погодив момент старту і полетів, супроводжуваний камерами провідних медіа. Недостатньо просто сказати, що М10 полетів. Стометровий велетень масою шістдесят тисяч тонн рушив із прискоренням у сімдесят g! Це був обдуманий крок, демонстрація сили політикуму і одночасно сигнал майбутнім добровольцям. Але політики все одно вважали, що вони додушать і ліквідують Вулик, як випадковість, що не вписується в магістральний шлях розвитку людства. Незначний технологічний відрив ролі не відіграє, надто відрізняються ресурсні бази Землі і Вулика.

Такі думки ненав’язливо навіювалися марсіанам деякими членами земних дослідницьких груп. Іноді небезуспішно. Однак настрій маленької республіки був нормальним. Відзначалися свята, гулялися весілля, проводилися змагання. У суспільному житті колонії на рівних брали участь всі: і громадяни Марсу, і земні вчені. Була ще одна цікава подія. Наближався Новий Рік, 2031-й. Різко підскочив трафік з Землею, привітання, спілкування з рідними й друзями, замовлення подарунків. Все, як у людей.

Перед Різдвом зібралися в новому спорткомплексі. Було багато привітань, промов, традиційна концертна програма. Відеозапис прекрасно зберігся. Я виділив один виступ, прийнятий присутніми доволі непогано, але сприйнятий, як побажання, в дусі новорічних вітань.

Спіч Олександра Смаги

З виступу Олександра Смаги, Хранителя наук Комітету, заступника