Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 96
Перейти на сторінку:
31

— Ось, а тут у нас буде стояти ялинка, — показує Анна на ділянку біля вікна.

— Мило, — відповідаю я, оглядаючи банкетний зал «Авізіона».

Поки що тут нікого немає. Ми приїхали з Анною із самого ранку. Столи порожні в очікуванні напливу відвідувачів.

— А прикраси?

— Прикраси вже замовлені, — Анна гортає фото у своєму телефоні й показує мені.

Безумовно, у неї є смак. Гарні ялинкові прикраси, ялинки, модельки дідів морозів. Я б ніколи такого не вибрала. Навіть добре, що Зимнєв довіряє подібне їй. Тому що зі мною це була б найближча їдальня з компотом і ковбаскою. Анна ж вибрала справжні делікатеси, назви яких я вперше бачила. Сподіваюся, що це не виявиться чимось на зразок крутонів, які насправді звичайні грінки.

Адміністратор приносить нам меню.

— Ось, прошу. Усе розрахували, — каже вона.

— Чудово, зараз підпишу, — відповідає Анна, забираючи папірець.

Тут вклинююсь я, вчасно вихоплюючи папір.

Мої бухгалтерські навички не дають мені спокою. Я вдивляюся в цифри, і щось мене насторожує.

— Можна звичайне меню? — прошу адміністратора.

Дівчина променисто усміхається.

— Так, звичайно, — вона йде від нас.

— Щось не так? — схвильовано запитує Анна.

— Зараз подивимося, — відповідаю їй.

Після вчорашньої розмови з Зимнєвим, коли він мені кинув на стіл її візитку, я відразу подзвонила їй. Мені хочеться довідатися, як вона ставиться до мого боса. Чи не зазіхає на мою територію. Я ревную, і це сто відсотків. Просто неможливо спати з кимось і нічого не відчувати. Може, деякі люди — а може, навіть багато хто — так можуть. А я зовсім не розумію, як можна знімати труси перед кимось і водночас залишатися без емоцій. Так не буває. Он, навіть я ревную свого боса. Страшно уявити, що зі мною буде, якщо колись зайду в його кабінет, а перед ним на колінах буде стояти інша.

— Як вам ваша робота? — запитую в Ані, поки ми залишаємося самі.

— Мені дуже подобається. І це справжнє диво, що нам запропонував контракт сам Зимнєв, — радісно відгукується вона. — Дуже вигідне замовлення. Допоможе нам протриматися на плаву.

— Так, Вадим Сергійович любить допомагати людям.

— О так. У нього свій благодійний фонд є, — відгукується Анна. — Він дуже хороша людина.

Я нервово ковтаю. Ось він — момент, коли можна запитати.

— Він вам подобається? — запитую я, дивлячись їй в очі, але миттю відводжу погляд, відчуваючи, як у куточках збираються сльози. — Як чоловік?

Знову дивлюся на неї. Анна густо червоніє. Її обличчя більше нагадує помідор.

— Ну, він симпатичний. І не одружений, ніби як, — каже вона. — Але самі розумієте, я всього лише організатор свят, а він власник величезної компанії. Між нами зовсім немає нічого спільного.

Вона трохи ніяковіє, але від чергового питання з мого боку її рятує повернення адміністратора. Гаразд, на мою територію ніхто не зазіхає. Чудово.

Я звіряю рахунок із меню, знаходячи кілька помилок.

Анна й адміністратор тепер обидві стоять червоні, як варені раки. Тільки друга ще намагається виправдатися, коли я тикаю їх у помилку. Захотіли нас нагріти на непогану суму. Теж мені, еліт-бренд-люкс-супер-дупер крутий ресторан.

Слідом ми йдемо в бухгалтерію ресторану. Уже сваримося там.

Вони наполягають на своєму, а я на своєму. І взагалі, нам «Авізіон» дав знижку. Але за цих обставин знижка вийшла така, що ми ще зверху доплачуємо.

— Я зараз приведу господаря, — відгукується адміністратор Яна, тікаючи від нас.

Грізна бухгалтерка з пучком на голові дивиться на нас так, ніби хоче з’їсти. Анна ховається за мою спину. Я розумію, що якби не було тут мене, то вона б пропустила цю суму. А ще розумію, чому Зимнєв наполіг, щоб я з’їздила в ресторан. Він привчив мене завжди все досконально перевіряти. Нехай навіть це будуть граматичні помилки в договорах або невірні розрахунки. Хоча останнє не моя турбота, але довелося вчитися.

Але тут в «Авізіоні» — ці розрахунки моя стихія.

— Дякую вам, Софіє, — Анна бере мене за руку. — Як я так могла проґавити такий момент?

— Поняття не маю, але надалі будьте уважнішою, — відповідаю їй.

Ясна річ, цей рахунок я адміністратору не дала. Нехай веде свого господаря.

Перебираю в голові, хто б це міг бути. І на мій подив і дуже погану пам’ять у зал входить Климшин.

— Яка зустріч, — він широко усміхається.

Ще б руки в боки розкинув, готуючись обійняти.

— Доброго ранку, — відповідаю я.

— Що сталося? — він обводить нас поглядом, затримуючись на мені.

— У вас тут рахунок неправильний, — показую йому папір.

Бухгалтерка Климшина втискається у свій стілець, поки її бос поглядом проходиться по папері.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"