Читати книгу - "Розбивши її життя (частина 1), Сафо Мелі"

Я вже настільки накрутила себе за цей час, що була готова до будь-якого повороту подій. Але я помилилась. Він запросив мене в кіно наступного свого вихідного. І тепер мені потрібно почекати лише десять днів, і все буде у нас добре!

Олексій

Перебуваючи тоді поряд з Асею, обіймаючи свою ображену66 і розгнівану дівчинку, я знову отримав якийсь приплив сил. Здавалося, що я зможу перевернути світ, вирішити всі проблеми і ми будемо щасливі разом. Адже буває так у людей? Зустрічають одне одного, одружуються, живуть щасливо та вмирають за один день. І ми з Асею теж на це заслуговуємо.

Але моїм планам не судилося збутися. Вже ввечері того ж дня, перебуваючи вдома, мої думки знову повернулися до дитини, яка вже жила під серцем Олени. Перед очима з'явився образ суворої жіночої фігури, яка тримала в руках ваги: ​​кохана жінка та моя власна дитина. І я ніяк не міг придумати, як це все поєднати і вкласти в щось єдине ціле. Знайти рішення, де ніхто не постраждає та всім буде добре - здавалось зовсім неможливим.

Мене навіть відвідувала думка забрати в Олени дитину, коли вона народиться. У неї ні освіти, ні роботи, нічого. У мене ж одразу два офіційних робочих місця, я цілком можу її утримувати. Спершу допоможе мати, а потім Ася закінчить навчання, і ми якось разом…

«Нерозумно. Дуже невдала думка. – відразу зупинив себе я. Це неможливо з багатьох причин. І головні з них – мені все одно потрібно одружитися з Оленою, щоб дитина народилася у шлюбі. І чи потрібен Асі потім чужий син чи дочка? Взагалі як це? Прийти сказати: «Привіт, Ася! Я одружуся, у мене буде дитина, але ти потерпи пару років, я повернуся?». І взагалі суд завжди намагається залишити дітей із матір'ю. І він, чорт забирай, правий! У дитини має бути мама. І тато…

Я ходив замкненим колом. Шукав ідеї та варіанти, але постійно повертався до того самого: дитині бути, і їй потрібна родина. І знову вагонетка моїх планів стала на рейки у бік розмови з Асею. Вона заспокоїлася, ми зустрінемося, сходимо в кіно… Чи ні, мабуть, навіть не підемо, а просто зустрінемося і я одразу все їй поясню, як є. Тягнути більше не має сенсу.

Десять днів пролетіли знову, як у пеклі. Доба, доба, сон пару годин на роботі. Знову доба, доба. Я давно вже відпрацював пропущені зміни, але побачивши, що я можу працювати за двох без сну та відпочинку, набрав ще додаткових, щоб заробити більше та швидше. Але одна справа амбіції та бажання. І зовсім інше – можливості організму. Я заганяв себе так, що весь цей час я перебував в якомусь анабіозі. І, йдучи назустріч Асі, сам себе питав: «Який кінотеатр, Льоха, ти взагалі збирався? Тебе ж вимкне раніше, ніж підуть вступні титри!». Але мені однозначно треба було сьогодні, будь-що-будь, поговорити з нею.

Наш час

Зі спогадів мене вирвав звук Вайбера, до якого я ще не звик. Здивований, взяв телефон із балконного столика. На екрані з'явилося повідомлення. Автоматично натиснув на нього та побачив під своїм «Ась… будь ласка!» її відповідь.