Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Ми обігнули останній поворот, і потік павуків стих, коли ми досягли вершини пагорба, на якому був побудований палац. Територія була абсолютно величезна: величезні снігові поля простягалися на багато миль праворуч і ліворуч від мене, а брукована вулиця пролягала прямо посередині, акуратно обсаджена деревами по обидва боки.

Усі дерева були обтяжені снігом, а деякі втратили гілки або навіть розкололися навпіл під його вагою.

При найближчому розгляді побачили, що між деревами також стояли будівлі, куполоподібні споруди, які були або засніжені, або пофарбовані в білий колір, або і те, і інше, і будівлі так добре поєднувалися зі сніговими полями, що їх важко було розгледіти здалеку.

.

Алея закінчувалася перед високими стінами палацу залізною надбрамною будівлею, яка кишіла магічними рунами. Я помітив рух на вершині укріплень, а вдалині пролунав гудок.

, - .

Я обернувся і побачив зруйноване місто, що розкинулося переді мною, його повалені споруди наполовину приховані кучугурами, що вибухнули об них.

, : .

Я повернувся до палацу, зробив крок і ледь не втратив рівновагу, коли впав на шість дюймів у сніг. Я вийшла з депресії і зрозуміла, на що потрапила: слід, який був довшим за мій зріст.

,

Він виглядав виразно пташиним, з двома довгими пальцями спереду і одним ззаду, а глибші отвори, що закривали слід з обох боків, наводили на думку про справді злі кігті.

Я затулив очі і спробував прослідкувати шляхом, яким йшли відбитки, коли вони вели в снігове поле, але вони, здавалося, зникли приблизно за двадцять футів.

.

Давай продовжуймо рухатися, — гукнув Милий звідусіль. У нас є як мінімум дві гільдії, які вже працюють над третім босом.

Гармата вискочила з моїх рук, коли мої заряди закінчилися, тому я накинув пістолети, які її замінили, і підтюпцем підтюпцем, щоб знову приєднатися до групи.

,

Повсякчасний шторм посилювався, свистів крізь дерева, піднімав сніг, що випав, і гнав його боком нам в обличчя. Видимість впала до такої міри, що я міг бачити лише близько десяти футів перед собою, зводячи дерева, що вистилали дорогу, до моторошних тіней, а стіни палацу за її межами до тьмяних, пульсуючих обрисів.

,

Ми дійшли до першої з купольних споруд, яка відкривалася як печера, що виходила на дорогу. Простір усередині був непроглядно темний, і я побачив, що Дарлінг і ще кілька людей пішли перевірити це, тому я вбіг і перезарядив одним зі своїх пістолетів і притримав його, щоб запалити.

У центрі кімнати стояла підвищена платформа, можливо, шість дюймів із заліза, що акуратно здіймалася з підлоги. З нього вийшли два дивні, зазубрені шматки каменю, немов хтось почав кидати статую з землі вгору і здався по щиколотки.

Хтось різко вдихнув позаду мене, і я обернувся, щоб побачити, що Дарлінг проводить рукою в рукавичці по вигнутій стіні.

,

У камені були видовбані подвійні порізи, і в найглибших місцях розрізу проходило холодне повітря, яке встигло пробити всю конструкцію.

Я поворушив пістолетом, наче ліхтарем, і побачив, що сліди були скрізь, починаючи від найнижчої частини стіни і закінчуючи парою, яка акуратно перетинала найвищу точку купола прямо над головою.

? .

Що тут відбувається? – сказала Дарлінг.

Я направив свій пістолет, що світився, на підвищення, і світло спалахнуло від чогось металевого. Я став навколішки і витер рукавом, відкривши маленьку мідну пластинку. У ньому було кілька рядків тексту, які я міг розібрати, тому я читав їх вголос для групи.

— .

Близнюк — я почав.

Твінталон Раптор, – сказав Френк. Убитий Єгерем на восьмому місяці другого сезону. Не можу розібрати рік. Він сильно здригнувся біля мого стегна. Уявляєте?

?

Полювання на хижака? — спитав я, здивований його очевидним страхом.

.

Має вісім місяців. Гах, сама думка про це дає мені волю.

,

Я не думаю, що це означає, Френк. І я майже впевнений, що Юпітер має, приблизно, вдесятеро більше.

-. … — .

Він сухий-важкий. Навіщо вам... тьху— відрізав він, знов блював. Я навіть не можу про це говорити.

Я майже впевнений, що Європа теж зелена. У ньому купа льоду, яка світиться в темряві. Подумайте, що це радіація або щось в цьому роді.

. .

Ура. Серйозно, ти повинен зупинитися, інакше я буду фарбувати твої черевики, а ти будеш виколупувати шматки з моєї бороди.

.

Я скривився, а потім поглянув на два шматки зубчастого каменю новими очима. Я жестом показав на порожнє місце над ним.

.

Я думаю, що ці куполи є демонстраційними зонами. Тут має бути щось, і б'юся об заклад, що все, що залишилося, це те саме, що залишило ці відбитки на снігу.

, —

Трофейний сад, — сказав Милий, кивнувши головою. Тож, можливо...

!

У нас є вхід! — сказав Джукс, і голос гримнув у маленькому просторі.

Я був найближче до виїзду і першим вибрався назад на засніжену вулицю. Джукс і Тон стояли праворуч від мене з оголеною зброєю, а гільдія була влаштована позаду них, ближній бій був у тугий вузол, а далекобійники розкинулися позаду них.

? .

Привіт? — сказала Дарлінг, вибігаючи з будівлі.

Джукс направив палицю на дорогу. Щось бігло до нас, але в останню мить обірвалося між деревами. Я побачив шильдик.

Я цього не бачив, сказав Тон.

Милий постукав по повітрю. Маєте уявлення, що це було?

,

Немов у відповідь, Ізабель пропливла крізь групу далекобійників, її присутність освітлювала сніг навколо неї.

.

Боюся, що це могло бути що завгодно. Мисливець провів свою юність, прочісуючи світ у пошуках найстрашніших істот, яких він міг знайти та вбити, і він провів решту свого життя, намагаючись повернути це почуття. Вона подивилася на палац і зітхнула. Гадаю, йому це в певному сенсі вдалося. Шкода, що він забрав із собою весь світ.

? .

Світ? Я сказав.

… . .

У мого чоловіка... Вона відступила, і я подумав, чи не помилилася вона. Врешті-решт його експерименти щось зламали в небі, в землі. Я не знаю. На даний момент це не має особливого значення. Вона показала на куполи. Саме з цих будівель почалася його робота. Але Єгер не задовольнявся збереженням, відпочинком, як би ви це не називали.

Він підштовхнув мого чоловіка змусити трупи ходити, змусити їх гарчати і переслідувати його територію. На її обличчі з'явилася похмура посмішка. Гадаю, йому це вдалося. Але він так і не зрозумів процесу, що єдине, що пам'ятає труп, це момент,