Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 130
Перейти на сторінку:

Пізно ввечері вони втрьох лежали на одному ліжку і дивилися в стелю, ледь освітлену місяцем у вікно. Говорити не хотілося, за весь день спілкування видихнулися.

Коли Альбіна дістала телефон і почала показувати фотографії, зроблені в саду, сміх розлетівся по всьому корпусу. Їхні фізіономії виглядали такими дурними, але щасливими.

Альбіна створила окремий чат, випросила номери й закинула двох учасників, які лежали поруч на ліжку.

- Наступну зміну сюди не кликати, - попередила вона. - Тоді вже новий чат створимо, не хочу, щоб хтось ще побачив таку ганьбу.

- Наші фейси вони побачать у реальності, і щодня будуть, - Ярослав розглядав фотографії. - Інгрід, що з обличчям?

- Незадоволене життям? - лежачи на краю, вона повернула голову до нього.

- Зі шрамом, - зауважив він. - Давно хотів запитати.

- З Варею побилися, - зізналася Інгрід і була просто щаслива, що його тоді серед них не було. Він не бачив знущання, які їй доводилося пережити. - Вона думала, що я здала вас Галинці... тобто Галині Андріївні.

- Але ти не здавала, вони просто кричали, як коні, - прокоментував Ярослав. - Давно пора було їй мізки струсити. Скажи, Альбіно?

- Згодна. Ображена на весь світ, краще б оцінки підтягнула, і ніякий гранд їй не знадобиться.

Ярослав кивнув у темряві й піднявся на ліктях.

- Заздалегідь прошу вибачення, - сказав він. Лежачи біля стіни, вирішив встати з ліжка, але зганяти подруг не хотів, можна перелізти через них.

Піднявши одне коліно, перекинув його через Альбіну, і опинився сидячим на ній. Потім друге і він уже між ними. Повторивши це знову, опинився на Інгрід.

- Спекотна нічка, - усміхнулася Альбіна.

Інгрід було не до веселощів. Тільки коли Ярослав опустився на підлогу, вона змогла розслаблено видихнути. Не звикла ще дивитися на хлопців із такого ракурсу.

- Піду покурю, - він поплескав себе по кишенях штанів, переконавшись, що пачка на місці.

- Можна з тобою? - сіпнулася Альбіна.

- І я, - напросилася Інгрід.

Ярослав не заперечував. Вийшли з корпусу і, стоячи біля стінки, почали озиратися. Не вистачало ще на когось із вожатих наштовхнутися; зрозумівши, що їх ніхто не бачить, побігли до чорного виходу з табору, при цьому уникаючи світла ліхтарів. Відчинили ворота на свободу і рушили до курилки персоналу.

Ярослав зупинився і, притулившись спиною до залізного паркану, дістав пачку цигарок.

- Мені можна? - Альбіна простягнула руку.

- Я теж хочу, - вклинилася Інгрід.

Двоє підлітків втупилися на неї в подиві, чомусь від Альбіни таке прохання виглядало природним, хоча в таборі вона жодного разу не палила. Від Інгрід це звучало подібно до прохання вистрілити в людину.

Ярослав знизав плечима і дав їй цигарку. Підкурив одній, потім іншій.

Для Інгрід ця цигарка була першою, з цікавості захотілося спробувати. Вона не стала зізнаватися в недосвідченості, у разі будь-якого розпитування сказала б, що вже пробувала. Підкурювати не вміла, просто взявши цигарку в рот, піднесла до вогню. Боялася, якщо сильно втягнути, можна й зовсім задихнутися.

Цигарка загорілася, Інгрід затягнулася, потім ще й ще. Вдихала якомога менше диму, щоб не закашлятися, поступово почала дихати на повні груди, дозволяючи нікотину проникати в легені. Струшувала попіл, поглядаючи на інших, і відчувала, як паморочиться голова.

- Ой, чарівні пані, ви мене сьогодні дивуєте, - посміювався Ярослав. - Може ми ще з вами й забухаємо?

- Таке вже було, - нагадала Альбіна, покрутивши цигарку між пальців.

Інгрід несподівано скрикнула і підстрибнула на місці.

- Ай!

- Ти чого? - сіпнувся Ярослав.

- Вибач! Вибач! - запищала Альбіна, коли зрозуміла, що вогник з її цигарки приземлився на ногу одногрупниці.

Інгрід смикнулася, і палюча іскорка зникла на землі.

- Усе, тихо, - попросив Ярик, не витягуючи цигарку з рота. - Навели метушню.

Їхнє мовчання тривало недовго. Спочатку короткий спалах ліхтарика, потім неждані гості курилки. Рік швидко освітив їх телефоном і дістав цигарки. Позаду нього стояла Вероніка, просто за компанію.

- Оце так зустріч, друзі, - розтягнув Рік. - Особливо вас, дівчатка, не очікував побачити.

Інгрід опустила руку з цигаркою. Ховатися пізно, та й нема від кого, не батькам же вони розкажуть. Іншого авторитету для неї не існує.

- І вам доброї ночі, Еріку Едуардовичу, моя мати нібито заборонила працівникам табору палити.

- Вона вже звикла, а от бачити тебе з цигаркою була б украй засмучена, - жестикулював вожатий, розносячи темрявою дим.

- Так не кажіть, розійдемося мирно, - втрутилася Альбіна і викинула недопалок у забиту бичками попільничку.

- Давайте ми одне одного не бачили? - запропонував Ярослав. - Хоча б дівчат не здавайте.

1 ... 56 57 58 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"