Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 52

- Емілі, що трапилося? Ти куди так дивишся?

Цей голос дещо скидає пелену з моїх очей, а оскільки цей голос ще й належить моєму нареченому, то я випірнаю зі ступору, начебто відштовхуюся від дна річки та випливаю на поверхню.

- Братику, от ти мене називаєш дебілом, а сам ні чим не краще! - А це вже подав голос Марат, котрий забирай у свого родичі рушник та віддає натомість тому куртку, хоч Артур бере її обережно та відкидає в сторону. Скоріш за все, коханому доведеться оновити гардероб, навряд чи він одягне цю куртку після того, як вона привіталася з молодшим Маратом.

- Це з чого це такі висновки? - На щастя, наречений перекидає свою увагу на брата, даючи мені шанс вдихнути повітря. Хоч і гарячого, насиченого напругою, але все ж таки такого потрібного повітря.

- Та з того, що ти міг мене попередити, що твоя наречена прийде, щоб я тут не ходив та не розмахував забороненими частинами тіла? - Які ти мені продемонстрував... Навіть зараз, начебто дивлюся на цих двох чоловіків, а перед очима картина маслом нижнього торса Марата. Від чого вуха палають. В роті пересохло. А на душі штиль. Не знаю як на це все реагувати. - Чи хоча б попередити Емілі, що у вас гості?

- Я якраз і збирався цим зайнятися! Просто не встиг! - Артуру явно не подобається, що його як хлопчика відчитують. Це навпаки його роль. Шпетити підлеглих. Кричати на противників по бізнесу. Гнати в загривок негідників.

- Не встиг він. Та хоча б рушника мені адекватного дав, якщо вже забрав до себе гостювати.

- Ти тут ненадовго, - звучить як погроза, і якщо по Марату не видно, що вона його збентежила, то я очікую продовження сутички, яка може перерости зі слів у бійку. - Ти йди вдягайся, я поклав тобі одяг на ліжко, а ми сходимо з Емілі в магазин.

- Купіть мені насіння.

- Якого ще насіння? - А брат нареченого вміє дивувати. З таким сумно ніколи не буде. Я вже наочно переконалася в цьому.

- Соняшникове насіння, якщо ви вже будете в магазині.

- На чорта воно тобі потрібне? - Артур явно шокований. Спочатку його родич навчає розуму, а зараз роздає доручення. Коханий виходить таким собі хлопчиком на побігеньках. В такій ролі я його ніколи й не бачила. Я могла попросити його придбати щось в магазині, коли улюблений їхав додому, але ж це я, наречена, майбутня дружина, та ще й просила, а не наказувала. А тут ледве не прямим текстом говорять - "давай швиденько кабанчиком змотайся та принеси мені насіння".

- Я коли нервую, то мені потрібно чимось зайняти руки. Насіння ідеально підходить в цьому випадку.

- Гаразд, пішли, кохана, - Артур бере мене попід руку та виводить з квартири. І добре, що він цим зайнявся, бо я не впевнена в тому, що сама б змогла це зробити. Ступор ще досі тримав мене за ноги й не давав ними самостійно керувати. - Ти як взагалі? Він тебе сильно злякав?

Хто він? Твій брат? Чи те, що знаходиться у нього нижче пояса?

- Та ні, просто такі неочікувані гості..., - аж два, якщо вже говорити по-чесному. Еге ж, Емілі? Обидвох розгледіла сповна? Відзначила всі плюси й мінуси цих гостей?

- Вибач, я справді хотів тобі повідомити все при зустрічі, - і так би напевно і було, якби не я зі своїми сльозами та розпачем стосовно Лесі та її матері. - Кохана, Марат певний час поживе в нас.

- Чому? - А зі мною порадитися, ні? Це ж начебто наше спільне житло, чи я щось сплутала?

- Він сьогодні знову втік з лікарні. Думаю ти здогадуєшся куди саме побіг.

- В казино? - Ніби питання, а ніби й ствердження. Та і прохання Марата купити насіння теж пов'язане з його залежністю. Це очевидно. Саме "нервуванням" він називає свою залежність.

- Ага, при чому в те саме, з якого ми вчора з тобою його діставали. Правда на цей раз братика ідіота віддали без проблем, не стали сперечатися.

Та звичайні ні, впевнена, що ще після вчорашнього синці з облич охоронців не зійшли, навіщо обновляти бойове розфарбування.

- Так а чого твій брат в нас буде жити? Чому його не повернути в ту лікарню?

- Бо це марно, він знову втече. Якщо двічі зміг накивати п'ятами, то що йому завадить це зробити втретє. - Логіка є в цьому, при чому вона залізна, але питання залишається відкритим - чому наша квартира стане хоч і на певний час, але все ж місцем дислокації залежного від ігор чоловіка? Ми що якийсь центр здоров'я, чи що? - Я все розумію, сонечко, про що ти зараз думаєш. Що на чорта він нам потрібен, та ще й в нашій квартирі. Я все це чудово розумію. Та все ж Марат мій брат і я пообіцяв матері, що вилікую його. Так сказати, востаннє допоможу цьому ідіотові. А там вже як буде, так і буде.

- Так, так, звичайно, любий, не переймайся, я все розумію, - просто доведеться забрати мій рушник з ванни, заховати його в шафі до кращих часів, натомість на заміну покласти звичайних, щоб в Марата і шансів не було повторити сьогоднішній вихід з "сюрпризом". - Ти будеш шукати йому нову клініку?

- Це не допоможе. Тут потрібно по-іншому підійти до справи. Більш націлено. Щоб увагу була зосереджена тільки на ньому єдиному, а не розпорошувалася на інших, таких же хворих як він.

- Я так розумію в тебе є вже певний план? - Ось так поглянеш на Марата, то і не скажеш, що в нього є якісь проблеми. Цілком ніби-то адекватний, нормальний чоловік. Тільки я вже переконалася в тому, що він має халепу. Добрячу халепу. Згадати тільки ті скляні очі, котрі я бачила вчора, і відразу приходить усвідомлення того, що не все те правда, що бачиш. Деколи потрібно дивитися глибше. Занурюватися в душу людини.

- Є одна думка. Вона кардинальна, але іншого виходу я не бачу. Марат сам мене змушує застосовувати такі методи.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 56 57 58 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"