Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

- І як довго я буду тут знаходитися? - Цікавиться Марат, коли з вечерею вже було покінчено, ми замовили суші, щоб по швидкому перекусити, і перейшли до чаювання.

- Скільки треба, стільки й будеш, - Артур не поспішає видавати реальні терміни перебування брата в нашій квартирі, хоч мені він повідомив, що це може зайняти два-три дні. Що ніби-то і небагато, з однієї сторони, але з іншої достобіса, якщо врахувати той факт, що я не звикала нікого бачити крім нареченого в нашому житлі. Я, звичайно, задумувалася стосовно того, щоб завести якусь тваринку. Та Марат явно не підходить на цю роль. Аж завелика тваринка. Аж забагато їсть. А найголовніше - соромить мене своєю присутністю, бо картина його нижньої частини тіла все ніяк не вивітрюється з голівоньки.

- Це скільки? Тиждень? Два? Місяць? - Чоловіка явно не задовольняє така відповідь, він починає нервувати, тож сушки одна за одною зникають в його роті, певно так перебиваючи хвилювання.

- Ми з Емілі не збираємося тебе стільки час тут терпіти, - натомість Артур максимально спокійний, холоднокровний, він все знає та все розставив по поличках. - Два, максимум три дні й ти полетиш до психотерапевта.

- До якого ще психотерапевта? - Очі Марата тут же округлюються до розмірів блюдець, і він спочатку ними глипає на свого родича, а потім переводить на мене, мовляв, "про що він говорить? Який ще психотерапевт?"

Хоча які до мене питання? Це я його сюди притягнула? Це я замовляла для нього цього мозкоправа?

- До Мажаровського, - коли ми з нареченим ходити в магазин, то він повідомив мені це прізвище, тож наразі для мене це не являється новиною. Цей Мажаровський гарний товариш Артура і професіонал своєї справи. Він працює за кордоном, має багацько клієнтів, але оскільки в гарних стосунках з моїм майбутнім чоловіком, то пообіцяв приїхати до нас в місто та прописати лікування Марату. Артур говорить, що цей знайомий це остання надія, щоб витягнути брата з грального світу.

- І хто такий цей Мажаровський? Якийсь дід відун, котрий пропише мені настоянки на коров'ячому лайні й скаже пити по п'ять разів на день це пійло?

Не знаю, чи Марат має таку приховану емоцію, як агресія, чи вона спровокована даною темою, але її наразі прекрасно видно. Я навіть дещо починаю боятися присутності такої нервової людини в нашій квартирі. Хтозна-що йому збреде в голову в рандомний момент. І хтозна-чим закінчиться ця агресія. Для мене. Для Артура. Для нас загалом.

- Скаже пити пійло на коров'ячому лайні - будеш пити. Скаже жерти саме лайно - будеш жерти. Все що скаже Мажаровський - все виконаєш. Зрозумів? - А можливо це в них сімейне. Просто я раніше не так часто бачила коханого в такому стані. А зараз, при спілкуванні зі своїм братом, це спливає на поверхню. Вони обидва емоційні, обоє можуть заводитися з пів оберту.

- А якщо ні? Якщо не буду, то що тоді? - Напевно, в дитинстві вони часто билися, оскільки любителі провокувати одне одного, і як видно нерви в них не надто стальні, рвуться на раз - два.

- Поплетешся назад до мамочки. Нехай вона з тобою панькається. А я умиваю руки. Це твій останній шанс.

- Окей, два-три дні, - щось Марата явно не порадувала перспектива повернутися до матері, він тут же заспокоївся, варто було Артуру сказати, що він більше не при справах, якщо і Мажаровський не допоможе. - Але як щодо особистого життя?

- Якого ще особистого життя? - Наречений ледве не засміявся на цих словах, ніби його брат і особисте життя це зовсім кардинальні речі. Несумісні.

- Такого як у тебе з Емілі, - Марат киває на мене, а Артур напружує щелепи, стискає їх, йому не сподобалося, що родич зачіпає тему наших відносин. - Побачення там, стосунки, всяке таке...

- Зніму тобі проститутку, так вже й бути, - тепер вже настала черга моїй щелепі триматися неприродної позиції, оскільки її тут же тягне донизу від слів коханого. - Звісно не сюди, не в нашу квартиру я її викличу. Звісно ні, кохана.

- Емілі, а тебе не тривожить звідки у твого нареченого є телефончики таких панянок цікавої професії? - Полилося мастило у вогонь, і полилося воно з рук Марата. Він самотужки розбурхує це полум'я.

- Ти зараз договоришся! - Артур ведеться на цю провокацію, підривається зі стільця, що той летить на підлогу, а сам наречений нависає над свої братом, готовий того провчити за довгий язик.

- А що я не так сказав, га, брате? - Я б, наприклад, мовчала, бачачи перед собою таку величезну й небезпечну гору, а Марату явно своїх зубів не жаль, якщо продовжує гнути свою лінію. - Я тобі сказав, що мені потрібні відносини. Стосунки. А не просто інтим задля інтиму. У мене є проблема, так, я це визнаю, але я жива людина, з емоціями, з почуттями, з серцем. Можливо, якби у мене з'явилася кохана людина поруч, то я б і позбавився своєї залежності. Так сказати, вибив клин клином.

- Так що мені влаштувати до тебе свахою на пів ставки? Все кинути й баб тобі шукати?

- Баб не треба, - брати були зосереджені поглядами одне на одному, тож навіть не очікували, що я хоч щось промовлю. Вперше за час цієї розмови, - але одна дівчина думаю буде не проти познайомитися з Маратом та сходити з ним на побачення. Як мінімум, на одне, а там видно буде.