Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

-Саме так, ти все правильно зрозуміла,- повторив Ігор.- Ти поїдеш до Києва, а я подбаю про те, щоб ти добре там влаштувалася. Винайму для тебе квартиру в престижному районі та всім тебе забезпечу. Емо, не заперечуй, а просто з цим погоджуйся. Будеш готуватися до вступних іспитів. А з часом і я до тебе переїду… розлучуся з Камілою, бо кохаю тебе і хочу бути тільки  з тобою.

-Ти… тобто ви готові все втратити заради мене?- перепитала недовірливо Емілія.- А як же ваша донька?

-Єдине, чого я не готовий втрачати так це свою доньку. Та я переконаний, що Каміла не заборонить мені з нею бачитися. Можливо навіть віддасть мені її. Ти приймеш мене і мою доньку? Приймеш нас разом?- Ігор не зводив з неї очей, а Емілія не знала, що відповісти, вона, не готова була давати ніякої відповіді й він це чудово бачив.- Коли прийдеш у себе і все усвідомиш, що я тобі щойно сказав тоді й відповіси. Емілія, я тебе кохаю. Ти мене так сильно приваблюєш, притягуєш, маниш, змушуєш мені відчувати до тебе…

-Припини, будь ласка,- на очах Емілії навернули сльози,- будь ласка…

-Гаразд,- і саме в цю хвилину Ігорю зателефонували і він поспішив відповісти на дзвінок.

  А Емілія пішла на кухню, де Неля вже встигла заварити каву та приготувати бутерброди. Помітивши подругу вона звернулася до неї:

-Сідай поснідаєш, час у тебе є. А потім підеш вже Софійку будити, щоб до школи не запізнитися.

-Сьогодні Соня до школи не поїде, то нехай трішечки довше поспить,- Емілія помітила, що Неля стояла у недорозумінні і тому додала,- розпорядження Ігоря Олександровича.

-А… зрозуміла. Все правильно, про безпеку дитини варто дбати. Хто знає, що трапилося з Камілою Романівною. Випадково Ігор Олександрович не говорив про свої припущення?- поцікавилася Неля.

-Ні, не говорив. Ігор мені інше сказав,- Емілія вирішила розповісти подрузі всю правду, бо хотіла бути з нею відвертою,- Неля присядь, я зараз тобі розповім набагато більше і ти будеш здивована.

  І Емілія почала розповідати, і про Софійку, і про те, як допомогла Ігорю дійти до його кімнати, і як він її смикнув, а вона впала на нього зверху, і як у цю саму мить їх застала Галина Василівна, яка грозилася все розповісти Камілі Романівні щойно та повернеться. І про те, що Ігор зізнався їй у коханні, а вона натомість хотіла вже сьогодні покинути цей будинок, втекти якомога далі від гріха. І про те, що декілька хвилин потому запропонував їй Ігор, що заради неї він готовий покинути все і бути тільки з нею, бо кохає її.

-Тепер ти розумієш Неля в якому я стані знаходжуся зараз,- насамкінець додала Емілія,- він мені таке сказав. Заради мене Ігор налаштований відмовитися від усього, крім донечки.

-Тому що кохає тебе,- Неля трохи відійшла від здивування після розповіді подруги,- непросто йому буде від усього відмовитися, але заради тебе. Закохався Ігор Олександрович у тебе конкретно. Це то зрозуміло. А ось, що Софійка не їхня донька, ніколи не могла подумати.

-Неля, прошу тебе, хай ця розмова залишиться між нами…

-Ну, звісно що вона залишиться між нами,- Нелю навіть таке зауваження обурило,- ображаєш мене, хіба ти не знаєш, що я вмію тримати язика за зубами?

-Звичайно я знаю, ти вибач… розумієш я вся на нервах. Не знаю, що думати, що робити і взагалі як тепер бути,- Емілія допила каву,- але знаю напевне, що я не хочу, щоб Ігор все кидав.

-Ти що його не кохаєш і не хочеш, щоб він був з тобою?- Неля навіть підвелася.

-Я теж його кохаю і понад усе хотіла б бути з ним,- зізналася Емілія,- але не такою ціною. Я не хочу бути причиною руйнування чужої сім’ї. Не можу переступити через свої принципи, тому я не погоджуся з Ігорем. Скажу йому, щоб нічого того на робив що задумав, а лишався зі своєю родиною, а мене відпустив… Переживу…

-А ти впевнена, що він з тобою погодиться? Ігор Олександрович має характер,- Неля тільки усміхнулася,- якщо сказав, що хоче бути з тобою, то й буде і неважливо, що ти будеш розповідати йому як треба, як правильно чи як неправильно. Я б на твоєму місці з усім погодилася і зажила б по новому. У достатку і з коханим чоловіком. А за Камілу Романівну ти не переживай, ще чоловіка собі знайде…

-Неля, як ти можеш таке говорити,- Емілія зробилася похмурою,- Каміла Романівна кохає свого чоловіка. Заради нього ти ж сама розумієш скільки вона всього зробила і робить. Насамперед оберігає від спокуси інших жінок.

-Тут я не можу з тобою не погодитися. Хазяйка то думала, що її чоловік може закохатися тільки у блондинку, а воно закохався у шатенку та ще й заміжню, точніше, ту, яка була заміжньою,- поправила себе Неля.- Так, в якійсь мірі шкода Камілу Романівну, але серцю не накажеш вимушена бути прийняти все як є. Ти ж прийняла те що Олег…

-Роботи скільки. А вони тут сидять каву розпивають та язиками латають,- до кухні зайшла Галина Василівна, як завжди озлоблена,- біда у будинку трапилася, а їм тут смішно. А ну, швидко приступили до роботи. Як ви можете Емілія Михайлівна у такий час залишати дитину на одинці…

-Софійка ще спить…

-Щойно Каміла Романівна переступить ганок свого будинку, як я їй доповім про всі ваші витівки,- голос Галини Василівни став ще зліший,- розповім не сумнівайтеся…, а зараз, знайте, я за вами пильно слідкую…

-Ну й слідкуйте собі на здоров’я,- Неля хотіла заступитися за подругу.

-А вам би Неля Борисівна я порадила мовчати, якщо теж не хочете втратити свою роботу,- огризнулася у відповідь і до неї Галина Василівна,- мерщій стаємо до роботи.

  Емілія перекинулася поглядом з Нелею та вийшла з кухні. Галина Василівна майстерно вміє викликати негативні емоції та своєю поведінкою нагадує наглядача. Так, точно, Емілія навіть ледь усміхнулася сама до себе: жінка-наглядач. Ще й стиль її одягу та вираз обличчя, все це підкреслювало цю схожість. Проте зараз не час думати про Галину Василівну варто взагалі викинути її з голови. Слід зосередитися на Ігореві та подумати про те, що він запропонував і про те, що відбувається з Камілою Романівною. Невже й справді її викрали та будуть вимагати викуп? Страшно навіть уявити… Та ще й вдома на неї чекатимуть нерадісні новини. Ні, вона Емілія не може допустити, щоб Ігор покинув свою дружину заради неї…