Читати книгу - "Розлучення. Він кохає іншу, Альбіна Яблонська"

Назар на це нахабно задер підборіддя і подивився на батька. Відповідати він явно не збирався. І гордо демонстрував, що не боїться його моралей.

— Сину, ну що з тобою таке?! — журилася я, махнувши рукою на наші з Давидом розбірки. — Ти приходиш додому пізно. Не береш слухавки, коли я тобі дзвоню.

Однак Назар усе це благополучно пропустив повз вуха. Його турбувало тільки одне.

— Чому він тут? Ти ж казала, що його тут більше не буде. Хіба не для цього ти змінила замки?

— Він тут, бо зламався клятий бойлер! — Я закипала. Мені самій було важко пояснити, що тут робить мій колишній чоловік. А Назар наче навмисно лив олію у вогонь. У підсумку я сердилася на себе. І сердилася на нього. — Він уже йде! Ясно?! Йде!

— Ви просто жити не можете, щоб не з'ясовувати стосунки в присутності малої, так? Навіщо кричати один на одного в присутності Аврори?

— Ми не кричали один на одного! — крикнула я і подумки схопила себе за горло. Але нерви брали своє. — Не кричали! Ава була у ванній!

— Ти хочеш, щоб із неї виросла ще одна істеричка?

У мене подих перехопило від такого неприкритого нахабства.

— Що ти сказав? Повтори. Що ти сказав?

— Нічого...

Він ішов нагору і забирав із собою Аврору.

— Що значить "ще одна істеричка"? Що це означає?!

— Те й означає.

Мені стало боляче від його грубості.

Я подивилася на Давида.

І він заступився.

— Назаре! Що це за діла взагалі?! З яких це пір ти смієш грубити своїй мамі?! — Він переступав через сходинку і тягнув за собою сестру. — Сину!

Але тут Назар зупинився.

Розвернувся.

І цинічно заявив:

— Я тобі не син! А ти мені не батько! Для мене тебе немає відтоді, як я дізнався, що в тебе є дівка! І ти її шпилиш потай від мами! — Назар цідив це, зчепивши зуби. А на очах збиралися сльози. — Мені соромно, що ми родичі! Краще б ти здох!

Ми всі замовкли.

Такої жахливої реакції ніхто не очікував.

Здавалося, навіть Назар злякався своїх слів.

І всі їх почули. Ніхто не сумнівався в суті цих токсичних фраз. За винятком Аврори. Вона просто не знала, що це означає.

Ще не знала. Поки що не знала.

Та незабаром дізнається.

— А що таке "шпилиш"?

Для Давида це стало останньою краплею.

Він схопив за ручку ящик інструментів.

Різкими кроками перетнув вітальню.

І вийшов із дому — гучно грюкнувши дверима.

Від цього удару наше весільне фото захиталося на стіні й упало.

Скло потріскалося, спотворюючи наші обличчя гострими гранями болю. І в глибині душі я відчувала те саме. Відчувала біль, який не вичерпувався.

Він не минав.

Він був зі мною поруч.

Але я чітко розуміла, що зворотного шляху вже немає. Ми не будемо з ним разом.

Уже ніколи.