Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

І повільно, ми дозволили ночі огорнути нас, тепло одне одного відганяло всі тривоги дня. Тепер це були не тільки іспити, що нас чекали. Це було все, що буде після них. Але в той момент я зрозумів, що поки ми будемо разом, все буде добре.

Мері

Ніч була тихою, мирною, навіть попри те, що моя голова була сповнена думок. Іспити наближались, але, сидячи поруч зі Стівом, я не могла не відчути спокій, якого не очікувала. Він був тут, зі мною, і це змушувало все інше відступати на задній план.

Ми весь вечір вчилися, наші голови були важкі від формул і рівнянь, але зараз ми сиділи на дивані, поруч, просто розмовляючи. Напруга дня повільно розчинялась, і я могла зосередитись тільки на ньому.

Я поглянула на нього, і в його очах було щось нове. Звичний стрес був присутній, але поряд з ним було щось інше — м'якість, тепло, що тягло мене до нього. Моє серце почало битися швидше, коли він торкнувся моїх волосся, його пальці були ніжні на моїй шкірі.

На мить весь світ зник. Іспити більше не мали значення. Єдине, що було важливим, це цей момент, це зв'язок, який ми переживали разом.

Ми говорили про наші страхи, мрії, майбутнє, і я зрозуміла, наскільки я покладаюся на нього. Він був не тільки тим, з ким я вчилась. Він був тим, кому я довіряла своє серце, тим, хто змушував мене відчувати, що все буде добре.

І коли він поцілував мене, я відчула, як світ під моїми ногами змінився. Спочатку повільно, з обережністю, але це швидко перетворилось на щось більше, глибше. Кожна частина мене розтанула в поцілунку, і я не могла не хотіти більше. Але так само швидко ми відсторонились, наше дихання стало пришвидшеним, і я зрозуміла, що ми переступили межу.

Я подивилась на нього, і в його очах я побачила те саме питання, що й у моєму серці. «Ти впевнений?» — прошепотіла я, ледве чутно.

Він кивнув, його погляд був сталим. «Я впевнений».

І в цей момент усе стало на свої місця. Я знала, що, що б не сталося завтра, що б не чекав нас далі, ми будемо разом.