Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Синi етюди 📚 - Українською

Читати книгу - "Синi етюди"

231
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Синi етюди" автора Микола Хвильовий. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 138
Перейти на сторінку:
питати про маму, так ти не кажи, що я твоя мама, а скажи, що я твоя сестра.

Некрасива жiнка, мабуть, хотiла кохати й тому не хотiла, щоб знали, що в неї єсть уже така велика дiвчинка.

…Некрасивий карлик iще раз погладив по голiвцi дiвчинку, по її м'яких, як пух, волоссях. Вiн спитав, показуючи на некрасиву жiнку:

- Дiвчинко! Ото твоя мама?

Тодi дiвчинка сказала:

- Я сестра мамина, у мене мами нема!

…Прийшов товариш Огре з Льолею й з товаришем Пупишкiним. Дзвенiли тарiлки. В однiй кiмнатi спiвали "малоросiйських" пiсень - трохи зажурних, не таких, як пiд Новий Рiк.

…А Новий Рiк - щастя.- У Льолi згорiли вуха, Льоля горiла й досi. Товариш Огре розгублено вiдповiдав на запитання…

…Товаришка Шмiдт сказала:

"Ви безпартiйний?"

…О, красний, прекрасний цвєт! Рабочiй, рабства больше нєт!..

А в фойє й досi говорили про те, як товаришi Пупишкiну пiднесли самовар - сюрприз од публiки, i досi кричав Мамочка.

…Нарештi покликав за стiл. Дзвенiли тарiлки. Було пиво. В сусiднiй кiмнатi була й "миколаївська". "Миколаївську" пили тi, кого викликав - по секрету - пролеткультiвський поет. Були тости.

…Маруся верещала:

- Слухайте про начотчикiв. Скоро почнеться полiтпровiрка. Наша публiка майже збожеволiла: зудить-зудить, як приготовiшка. Скоро на Сабурову дачу пачками… Словом - Гопсаса!

Але Марусi нiхто не слухав, i вона втекла з вечора.

…Товариш Огре захмелiв.

Захмелiв i горбун. Тодi сказав товариш Огре товаришевi Пупишкiну: - Так, я п'яний.

Але що в п'яного на язицi, те в тверезого на думцi… Знаєте?.. I скажу правду: боляче! Бо нi сюди нi туди: бiла ворона.

Товариш Пупишкiн сказав:

- Совершенно правiльно: нi сюди Микита, нi туди Микита… Це участь iнтелiгенцiї… Ну, а як менi правду сказати, то i я трохи iнтелiгент. Правда, не той, так би мовити…

…А пролеткультiвський поет знову кричав над Льолiним вухом:

- Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!

Льоля думала про постановку пародiї на "Лiлюлi", потiм подивилась на товариша Огре й задумалась.

…Дванадцята година.

Новий рiк. Щастя. Новий рiк по новому стилю, "в стилi" уесесер.

…Товариш Огре говорив:

- Так, я трохи п'яний i скажу: сiра осiнь на моїй душi… А два з половиною роки я був членом капебеу, i на всiх фронтах… а тепер боляче: знаєте - бiла ворона…

Товариш Пупишкiн говорив:

- Совершенно правiльно! Це закон матерiалiстичної дiалектики. Битiє опредєляєт сознанiє. Iде на змiну пролетарiат.

Потiм товариш Пупишкiн пiдiйшов до самовара, до свого сюрприза, i сказав:

- Хороший самовар. Справжнiй тульський… Так що молодцi, хлопцi!

…Некрасивий карлик Альоша раптом зiрвався й пiшов у куток. Теплий хмiль iз голови перейшов йому в нутро, i вiдчував горбун, що наростає в грудях, накипає щось, i дивився на красивих дiвчат уже злiсно й спорзно. Але раптом усе туманилось - тодi виростали перед очима дикi поля й розстрiляний горизонт,- i от загорiвся захiд. Вечiр. Перепелиний бiй, i так незносно пахне трава.

…Чого ви замислились?

До Альошi пiдiйшла некрасива жiнка, яка залишила свою дiвчинку в сусiднiй кiмнатi. Некрасива жiнка, граючи очима, сiла бiля горбуна.

…Сiла?

- Сiла!

…Тодi некрасивий карлик спитав злiсно й яро:

- Чого я задумався?

I плюнув в обличчя некрасивої жiнки. Цього нiхто не бачив, i некрасива жiнка мовчки вiдiйшла, знизивши голову: покiрно, як на Голгофу.

…Iшла друга година. Дехто пiшов уже в сусiдню кiмнату й там заснув. Але бiльшiсть сидiла за столом.

Льоля ще випила трохи, й була вже весела, i говорила про постановку пародiї на "Лiлюлi". Товариш Огре мовчки слухав товариша Пупишкiна.

…Тодi пiдiйшов до столу Альоша й сiв бiля Льолi. Дехто дивився у вiкно, де мрiяло небо…

ФIНАЛ

…Некрасивий карлик сказав голосно - i всi стихли:

- От що: хочу новину сказати… Знаєте, як гудить паровик, коли вилiтає в далекий степ?..

Ви думаєте так: гу-у-у?..

Льоля сказала:

- Ну, да… Вiн чудово придумав. Скажи, Альошо!..

Всi причаїлись, слухали…Тодi некрасивий карлик голосно й схвильовано сказав:

- Коли паровик вилiтає в далекий степ, коли вiн пролетить зелений семафор, тодi вiн назад кричить так: в п…- у-у!

Альоша так чiтко протягнув на "у" площадне слово, що майже всi пiдскочили.

Льоля фаркнула.

Всi фаркнули.

Товариш Пупишкiн закричав:

- Скорiш ведiть його… вiн п'яний!..

Товариш Огре пiдвiвся:

- Альошо, ходiм додому…

Льоля збентежено пiдiбрала волосся й здивовано дивилася на Альошу.

…Некрасивий карлик мовчав.

ЕПIЛОГ

До Тайгайського мосту йти далеко. Льолю так зденервував Альошин вчинок, що вона не могла йти з ним поруч. I Льоля побiгла вперед.

В центрi города о другiй годинi зимою в п'ятiм роцi нової ери, пiд Новий Рiк по новому стилю, "в стилi" уесесер - шумували вулицi…

…I думалось, що савояри - убогi люди, якi уходять iз гiр на чужину на заробiтки, щоб не вмерти в горах, бо життя - безмежна кармазинова рiка i протiкає вона по вiках невiдомо вiдкiля й невiдомо куди.

…Далi шум стихав.

I нарештi зовсiм стих, коли наблизились до робiтничого поселку.

З пiвдня на город насiдав туман

…Товариш Огре й горбун йшли поруч. Альоша iронiчно подивився у вогку заквартальну даль i зiдхнув. Потiм спитав:

- Iзмайле, ти на мене сердишся?

Товариш Огре сказав:

- Нi.

- А коли нi, то скажу тобi: нудно менi, Iзмайле, i скоро я умру.

Товариш Огре зиркнув на некрасивого карлика i не бачив: жартує вiн? I в сiрих потоках мряки, що йшла на город, знову пiзнавав Голгофу, коли вели легендарного Христа на Голгофу.

I спитав - трохи патетично - товариш Огре:

- Скажи, Альошо: ти не знаєш, в чому полягає краса й радiсть земної муки?

- Не знаю.

- А я гадав, що ти знаєш, бо ти, Альошо, художник.

…Пiдходили до Тайгайського мосту.

Вночi пiд Тайгайським мостом стихають паровики, тiльки бiля депа чути задумане шипiння.

…Над Тайгайським мостом - далекi - зорянi верхiв'я, i їх прикрив туман.

…Iшов Новий Рiк.

Почався не зовсiм весело, i, коли гадати на водi, з воском i як "Свiтлана",- не весело на цiлi довгi - короткi мiсяцi.

…Крiзь мряку, туди в степ, маячiв зелений огонь семафора.

…Льоля пройшла вже Тайгайський мiст i стукала в дверi.

Раптом iз станцiї вилетiв потяг.

…А коли увiйшли в кiмнату, чули, як далеко в степу кричав паровик:

- Гу-у!..

…Сказав товариш Огре:

- Альошо, у мене болить голова. Будь ласка, подай графин.

Сказала Льоля:

- Води в графинi нема. Хай набере з крана. Горбун пiдiйшов до столика, де лежали героїчнi п'єси, i взяв склянку. Потiм некрасивий карлик Альоша

1 ... 56 57 58 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синi етюди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Синi етюди"