Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 98
Перейти на сторінку:
Сопліца гине!» — «Гнобитель!» — «Душогуб!» На ці слова Пруссак Озвався: «Братики! Чи вже ж то можна так Необмірковані робити постанови? Збагнімо: у Судді був брат колись, панове, Шаленець і гультяй. Так Судію карать За брата? Він же що? І хто посмів назвать Його гнобителем? Котрий із вас не видів, Що за столом своїм частує, як сусідів, Він простих мужиків — і спини гнути їм, Доземно кланятись боронить. Ще візьмім Таке: податки він за них частенько платить, На допомогу їм чималі гроші тратить (А цього не чувать і в Клецьку голоснім, Хоч по-німецькому хазяїнує в нім Пан Бухман)… Ще скажу: зо шляхтою Сопліца Не судиться, — то ви з ним лізете судиться! А що веде процес із Графом, — нащо ж нам У справи багачів мішатись, бідарям? Гнобитель Судія!.. Таж ми його з дитини Ще пам'ятаємо! Всі звичаї країни Він свято береже, бо сущий є поляк! Добжинські, братики! Признайтеся, що так! Нарешті — чи не сміх до справ мішать великих Дрібниці?» «Як же то? — Гервазіїв у криках Розлігся голос. — Як? Скарати гультяя — Дрібниця?» «Плюск і пляск! Хай гине Судія!» Тут Янкель, що прибув у справах до Добжину, Промовив: «Ну, і я слів декілька докину, Коли дозволите. Ну, я єврей собі, Отож Сопліці я не родич, далебі, Хоч він добро мені не раз велике діяв, — Бартоломіїв теж я знаю та Матвіїв, — Його шаную я — шаную й вас… Проте На діло ви собі збираєтесь пусте! Жовніри поблизу, Асесор у Сопліци — Подасть їм гасло він — і горе окоїпиться На вас. Нарешті є, згадайте-но, тюрма, Уряд, поліція… Французів ще нема, І навіть, от як був я з гендлем у Білиці, То від знайомого єврея з-під границі Чув, що коли прийдуть, то тільки навесні. Тоді й зміркуєте, чи битися, чи ні Вам із Сопліцою, — тоді лише, панове… Тепер послухайте: якраз для вас готовий У нашій корчмі стіл і дещо для стола, Бо ж Янкеля, синка, недавно сповила У мене Сура. Син, щоправда, не єдиний, Та веселитися достатні є причини, І всіх запрошую у мене погулять. Баси та бубни є, скрипок і не шукать… А знаю: пан Матвій (така його натура) Старого липівця і нового мазура Аматор. Мазур є, найдеться й липовець». Промова шляхтичам припала до сердець І зворушила їх. Почулися в громаді Веселі оплески та повітання раді, Аж раптом Ножика підняв сердитий Шрам На Янкеля: «Гей, ти! Навіщо здався нам? Чого приліз сюди — і до чужого проса Навіщо довгого уткнув свойого носа? А пан Пруссак тому, що кілька тих берлин[138] Із хлібом Судії колись провадив він До Пруссії,- навік Сопліці підрядився За фактора?[139] Чому ж на задні не дивився Колеса? Пригадай: колись ще батько твій Од пана Стольника — хай бог йому святий У небі царство дасть — возив по двісті барок, — І з того багачем став на увесь фільварок. Добжинські! Хто в дворі Горешковім бував За найближніших слуг? Хто від Горешка мав Найбільшу звіреність? Хто з нього наживався? Для кого він про хліб ласкавий піклувався У короля? Чиї права він боронив У трибуналі? Хто у нього пив і їв? І зрадити його? Для кого? Для Сопліци?! А що Сопліца вам? Чим міг вам піддобриться?» «Нічим, — Коновка тут, — а тільки кирпу гне, Хоч сам із шляхти. Ох, зневажив він мене! Як доньки я справляв весілля, — для звичаю Покликано й Суддю. От меду наливаю Судді, а він мені: «Е, годі! Я ж не звик Так трунки дудлити, неначе брагу бик! Ви, шляхтичі, п'єте, як воду, мед і вина!..» Туди ж пак! Пан який! Стій, бісова личино! — Звелів я силоміць йому до горла лить… Тепер Коновкою іще б його скропить!» «Отож-то! Знав і я недавно, цього року, — Кропитель підхопив, — з Сопліцою мороку. Є син у мене — що ж? Через Сопліцу так Із глузду з'їхав він, що звуть бідаху — Сак![140] Пощо (кажу було) до тої Зосі ходиш? Не
1 ... 56 57 58 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"