Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 491
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 98
Перейти на сторінку:
буде діла там, а сам собі нашкодиш. Так ні, не слухає: кохаю — та й кінець. Ну, я, щоб повести це діло навпростець, Пішов до Судії: віддай за сина Зосю. А він — бодай йому по правді так жилося! — Ще, каже, замала. Пождімо років три… Брехав, пресучий син! Вже, певне, там котрий З отих паничиків із ним ладнає діло. Ну, так освятить їх у шлюбний день Кропило!» «І бестія така від люду має честь! Панове! Таж таки у світі правда єсть! — Гервазій загукав. — Шануєте ледащо, Ім'я ж Горешкове пішло у вас нінащо, А вдячність — пропили? Бажали б воювать З царем Московщини, — а боїтеся стать Проти розбійника, негідника Сопліци — І, наче пастки миш, злякалися в'язниці? Братове! Я ж бо вас не кличу на розбій! Процеса виграно — і Граф у замок свій, У замок, що прийнять хазяїна готовий, Ввійде, щоб виконать законні постанови! Одного треба тут: оружної руки! Добжинські ж, як було, є випадок такий, У ділі правому не раз допомагали — То й шану на Литві і честь велику мали Давніше… Та пощо у давнині шукать? З десяток літ тому чи два, щоб не збрехать, — Згадайте — генерал московський Войнилович Та зрадник наш-таки, пан Вовк із Логомович, Попались нам до рук. Той балакучий Вовк На шибениці був тоді б навік замовк, Що кривдив мужиків, з чиновництвом водився, Та простий люд таки над ним змилосердився… (Колись од Ножика мого він не втече!) Подібних випадків було багато ще, І завжди з того зиск Добжинові й пошана. Тепера ходиться, щоб чесно стать за пана, Що має всі права. Горешків має кров. Нехай ніхто б із вас за нього не пішов, — Із Ножиком я сам піду за праве діло!» «Гем-трем… Гервазію! Забув ти про Кропило! Допоки голова у мене на в'язах, — Кропити буду я, ти — сікти… Шах і мах!» «А що намилите, — зумію я зголити Своєю Бритвою: тож і мене прийміте». «І я, — Коновка тут, — що там голосувать: Ми, що посаджено, умієм поливать!» Сколуба знов: «І я!» — і почали кричати Та проголошувать Гервазію вівати. Щоправда, декому — в сусідстві це бува — З Суддею діло мать прийшлося раз чи два Про спаш, про вируби чи польові границі, А інших заздрощі підбили на Сопліцу… Той шаблю вихопив, той підіймає кий, І галасує всяк одно: «Сопліцу бий!» У цьому лементі і запальному русі Матвій, що не хотів мішатись до дискусій, Устав, у боки взявсь і з притиском почав (Ще й головою в такт помалу закивав): «Дурні! Але ж дурні! То поки йшла тут рада Про Польщу, про війну, — у вас тяглася звада, До особистих же коли дійшлось образ, То й згода є, дурні, і єдність є у вас? Дурні! Геть відсіля! До дідька у болото! До тисячі чортів у пекло йди, свиното!!!» Всі зчудувалися, немов ударив грім, — Аж гордо на коні з'явився воронім Серед подвір'я Граф, у чорний плащ завитий. Був паполомою волоською[141] покритий Гарячий кінь його і копитом кресав. Широкий капелюш Граф високо підняв І блиснув шпагою коштовною своєю,  Що аж сахнулися налякані жокеї. «Граф! Слава Графові! З ним жить і умирать!» — І кинулися всі у вікна виглядать, У двері сунутись, та й вибігли юрбою, — А Кролик, вигнавши всіх інших, головою Кивнув презирливо і вигукнув: «Дурні!» Тим часом шляхтичі, веселі та гучні, До Графа товпляться, неначе птаство в гаї, — А голос Ключників їх крики заглушає. Гервазій давні тут пригадує часи: Велить од кунтушів подати пояси, І ними із льохів корчемних три барила Поквапно добува: в однім горілка біла, І пиво в другому, а в третім — мед старий. Враз бризнуло струмків і засіяло три: Один — як золото, як срібло другий лите, А третій — наче кров. Кричать несамовито Вояки, сотнею пристукнувши склянок: «Нехай живе наш Граф, наш славний ватажок!» Нарешті, всі гуртом: «А гей же на Сопліцу!» Шинкар наляканий сховався за пивницю Та
1 ... 57 58 59 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"