Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

        Але мені такі кораблі були особливо непотрібні. А от цивільні кораблі можна було приглянути. Я все ж таки планував організувати видобуток корисних копалин не тільки в системі Родренона, а й у сусідніх.

        Для цього мені можуть знадобитися як шахтарські кораблі, так і транспортники. Все-таки “Наквадах” дає надто низькі ціни за сировину, і, якщо у народу з'явиться альтернатива, то вони будуть краще мені здавати сировину, а вже буду доставляти її на перероблення.

         Те, що мене спробують задавити, особливо не переживав. По-перше, не ті масштаби, а по-друге, я збираюся прикритися родичем Арліса, тим самим генералом. Я йому космодром із можливістю посадки моїх кораблів, а він мені дах забезпечить.

        Заглянувши на місцеву дошку з оголошеннями про продаж кораблів, я швидко зміг знайти розділ видобувних кораблів. Зацікавив мене середній носій "Матрона", коштував він вісімдесят мільйонів кредитів і міг нести на собі шість кораблів типу  "Жнець", сам він не був шахтарським кораблем, він був носієм шахтарів, а також можна було на Матроні збагачувати руду.

          На "Жнецях", звичайно, стояли переробні комплекси, але їх потужність не йшла в жодне порівняння з таким на "Матроні". Мінус у корабля, щоправда, був – швидкість, він міг літати максимум зі швидкістю десять світлороків на добу. Враховуючи, що до Родренона звідси було близько двохсот сімдесяти світлових років, летіти доведеться дуже довго перегінній команді.

        Добре обміркувавши, я все ж таки вирішив придбати “Матрону” разом із шістьма жнецями. Враховуючи, що на Родреноні є в мене ще один "Жнець", то вийде непогана видобувна та переробна компанія.

        Тут, до речі, “Жнеці” продавалися вдвічі дешевше і коштували лише три мільйони. А все тому, що їх пару місяців тому зняли з консервації, на їхнє місце поставили наступне покоління шахтарських кораблів, “Риктар”, а на місце “Риктарів” у військовий флот надійшли ще новіші “Забійники”.

        Продавалися й “Забійники”, ось тільки ціна в сорок мільйонів за корабель, як на мене, була дуже завищеною і це з урахуванням, що у них немає переробного комплексу, хоча самі кораблі справді були разів в п'ять продуктивнішими у видобутку корисних копалин, порівняно з "Жнецями".

       Разом дев'яносто вісім мільйонів кредитів я витратив лише за одну годину. За таку велику покупку мені надали розхідники для всіх систем кораблів, яких має вистачити на рік мінімум. Тут навіть каталізатори для переробного комплексу та для збагачення були.

        Але купівля кораблів на цьому  не закінчилася. Крім видобувних та переробних, мені потрібні були транспортні рудовози. З цим виявилося ще простіше.

        Їх було кількасот виставлено на продаж. Ціни за малий рудовоз вагалися від п'ятнадцяти до тридцяти мільйонів. За середній від ста п'ятдесяти і до п'ятисот, а на великі – від півтора корпи та до десяти.

         Оцінивши обсяги трюмів транспортників, я зрозумів, що мені вигідніше купити два малі військові рудовози з консервації, в кожен з них поміститься до двадцяти повних завантажень “Матрони”.

         Мінус ще сорок мільйонів. У цей раз у ролі  бонуса за купівлю був безплатний екіпаж для перегону, а також оплату всіх розхідників під час перегону.

            А ось для “Матрони” довелося окремо замовляти перегінну команду та їхні послуги мені коштуватимуть чотириста тисяч кредитів. Нарешті, завершивши всі свої справи з кораблями для моєї майбутньої ресурсно-добувної корпорації, я зайнявся і поточними проблемами корвета.

            Підключившись до торгової мережі системи Ніс, я одразу розпочав пошук необхідного для корвета. До речі, мій корвет коштував більше, ніж я очікував, зараз корвет-сімка п'ятнадцятирічного віку в середньому продавався за сто сімдесят – двісті п'ятдесят мільйонів кредитів, залежно від модифікації. Але повернемось до необхідних покупок.

        Відновлювальні блоки для корвета-сімки коштували сорок тисяч одна штука, всього мені знадобилося десять штук. За гуртову покупку мені ще запропонували набір розхідників для відновлення цих блоків із розрахунку на двісті чисток.

        Враховуючи, що ціна розхідників для однієї чистки,  коштувала двісті кредитів, це була більш ніж щедра пропозиція. Після блоків я купив чотири харчові синтезатори і річний запас харчових картриджів на десять осіб. Не хотілося мені знову їсти перероблене скафандром своє лайно.

           Мені все ж таки довелося його їсти, тому що почуття голоду було надто сильне, довелося глушити свої емоції, щоб мене не вирвало від усвідомлення. І по смаку зрозуміти, що це нещодавно було лайном, неможливо, але мені вистачало того, що я сам це знав.

        Купівля картриджів і синтезаторів обійшлася мені ще мільйон сто тридцять тисяч, і знову я отримав подарунок у вигляді харчового синтезатора, розрахованого на приготування лише десертів і напоїв. Він вважався дитячим, тому що був розрахований якраз на них, але я буду радий зрідка користуватися ним.

       Крім картриджів для синтезаторів, я замовив і десять тисяч піхотних пайків. За час з останнього їх використання вони трохи подорожчали. Вони вже коштували двадцять кредитів штука. Але вони точно не завадять мені, може це я трохи дарма накинувся на їжу, але тепер мені здається треба з собою мати запас хоча б на тиждень.

         Якщо щось станеться із харчовими синтезаторами, то вони будуть єдиним нормальним джерелом їжі. Їсти ж вміст картриджів для синтезатора було практично неможливо, надто він був концентрованим.

       Не забув я і про медичні капсули, дві сімки обійшли в шістсот тисяч разом із запасом картриджів, розрахованих на півроку безупинної роботи. Закінчивши розбиратися з медициною, я зв'язався з місцевою корабельнею, що випускала шатли з гіпердвигунами, і одразу замовив два. Можна було купити і старі на тій же дошці оголошень, де я купив кораблі, але із засобами порятунку я вирішив не заощаджувати та купити нові.