Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           —  Отримав, чекайте. - відповів хлопець і почав вивчати отриману інформацію.

             Через хвилину після того, як перевіряючий переконався в обґрунтованості мого прохання, почалося і саме сканування. Невелику, всього близько ста метрів у діаметрі, сферичну космічну станцію залишило відразу близько сотень двометрових космічних апаратів.

             Вони швидко наблизилися до мого корабля на сто метрів і, ставши один навпроти одного, поміщаючи між собою корабель, почали сканувати його. Завдяки великій кількості сканерів все закінчилося за п'ять хвилин.

         —  "Зертал Кванадіс", прямуйте на парковку "GH98", ваша зона "A1-A10",  на вас чекатиме заправний бот з паливом, атмосферою та водою. - промовив оператор сімнадцятого сканера.

          — Дякую, — відповів я.

         — Два тижні в скафандрі, ти справжній мужик, хлопче, — додав оператор, посміхнувшись, перш ніж відключитися від каналу зв'язку.

          А то я не розумію, майже два тижні провести у скафандрі справді дуже складно та неприємно. Попрямувавши до зони стоянки, яку мені виділили всього за тридцять мільйонів кілометрів від планети, я вирішив зв'язатися з Арніель.

          Все ж таки минуло вже понад два тижні, як я залишив Родренон і з того часу з нею не зв'язувався, а обіцяв повернутися протягом десяти днів, плюс-мінус пару, а тут часу пройшло більше.

         Підключившись до внутрішньосистемного сегмента голонету, я одразу оплатив підключення на три доби. Усього мені обійшлося це у п'ятдесят кредитів, з одного боку, це дуже мало, але з іншого боку, на планеті один користувач платить один кредит на добу.

         Щоправда, широта каналу підключення у корабля і людини дуже різниться, ось звідси й різниця в ціні підключення до голонету. Гіперзв'язок коштував ще більше, одна хвилина - сто кредитів, якщо я не хотів чекати вільного вікна, а з очікуванням ціна зменшувалася вдвічі.

         —  Фіск, ти живий, - майже відразу ж відповіла Арніель, вона спробувала натягнути собі на обличчя маску холоднокровності, але я бачив, що аграфка переживала про мене.

        —  Живий, що мені станеться, - посміхнувся я у відповідь, - Я зараз в Атарані ...

        —  І що ти забув у цій дикій імперії? - перервала мене аграфка.

         — Не така вже й дика, а те, що вас, аграфів, тут не люблять офіційно, в цьому немає нічого дикого, — В Атарані справді аграфів не любили на офіційному рівні. Ніхто не забороняв їм перебувати в імперії, але лише як туристи і дипломати, перебуваючи під наглядом представника спецслужб.

         —  Не з'їжджай з теми, - швидко зрозуміла вона, що я повів тему вбік, - Що ти там забув і коли на тебе чекати?

         — Новий корабель вигуляти треба було, — посміхнувся я, коли побачив подив аграфки. Насолодившись її виразом обличчя, я зглянувся над нею і скинув документи на мій новий корабель. — Ну, як тобі моя нова пташка?

       —  Знову в щось вляпався, - впевнено промовила Арніель, після чого подивилася кудись убік і додала, - З тобою тут хтось ще хоче поговорити, я перемикаю. і замість неї з'явилася Маарі.

       — Пробач, я була дурою, я не знаю, що на мене дійшло. Пробач, - стала на коліна ця дурочка, - Я люблю тільки тебе, мені більше ніхто не потрібний. Вибач, будь ласка.

      —  Встань, - я хоч і був ображений на неї, але за минулий час встиг перехворіти. - Не варто принижуватися, мені це не треба, поговоримо, коли я повернуся, - сказав я і відключився.

         Змовилися баби за моєю спиною, от сволота яка, я навіть трохи образився на Арніель, але добре, подивимося, що там до чого, коли повернуся. Подивившись на навігаційний комп'ютер я зрозумів, що я вже майже прибув на виділене місце для стоянки.

          Мене тут насправді чекав бот, який швидко заправив баки з паливом, хоча вони і так були на дев'яносто відсотків повні, після чого дроїди доставили на борт корвета зріджену атмосферу з водою.

          Усього мені повна заправка повітряних резервуарів на корветі разом із водними та десятьма відсотками палива коштувала сто дев'яносто тисяч кредитів. Якщо я встановлю нові блоки, що відновлюють атмосферу, у систему життєзабезпечення, то атмосфери і води вистачить років на десять на одного мене, або на рік для стандартного екіпажу з десяти осіб.

        Чим я й хотів зайнятися одразу після відстикування бота з доставленим вантажем. Завдяки вивченій легальній та сертифікованій базі з торгівлі я мав доступ не лише на споживчий ринок, а й на аукціон. Але насамперед необхідно було перевірити рахунки.

      Підключившись до сервера банку Центральних світів, я перейшов до розділу анонімних рахунків підвищеного захисту. Саме такий рахунок ми отримали  після аукціону.

       Як я й думав, свою частину Марслен вже забрав і на рахунку залишалося триста дев'ять мільйонів кредитів. Я одразу ж оформив переказ на свій офіційний рахунок. Звичайно, три мільйони дев'яносто тисяч кредитів комісії за переказ мені було шкода, але користуватися цим рахунком було не зручно. З нього нічого не можна було сплатити, лише переказати на інший рахунок гроші.

        Крім цього, перевірив я і рахунок з одним корпом кредитів компенсації. Тут теж гроші опинилися на місці, але було й попередження, що кілька днів тому хтось намагався отримати доступ до грошей, ось тільки одним з елементів системи безпеки був відгук нейромережі, і він не збігся, тільки завдяки цьому гроші залишились у мене на рахунку.

        Переказувати на особистий рахунок таку суму було безглуздо, і я відкрив новий іменний рахунок підвищеної безпеки в банку Центральних світів, на який і перевів весь корп, заплативши десять мільйонів комісії.

       Відключившись від банківського сервера, я полегшено видихнув, тепер я міг не обмежувати себе особливо в покупках, теоретично я навіть міг би купити за отримані гроші легкий крейсер-сімку або навіть важку п'ятірку.