Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Арос.Призначена вогняному дракону" автора Аніта Мілаєва. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 112
Перейти на сторінку:
глава 23

Лія


 

Провівши її до дверей спальні, Рейгалем запропонував:

-Можеш прийняти ванну до вечері, переодягнутися і відпочити.

-Дякую.

Інфанту пішов.

Кімната виявилася дуже милою. Оформлена в бежевих тонах з м'яким куточком, красивим туалетним столиком і величезним ліжком. У кутку Лія виявила двері в гардеробну. На відміну від спальні інфанту, у якого речі зберігалися в скрині, тут всі вони були вивішені за кольоровою гамою. Речі, очевидно, належали жінці.

«Деміон, це що, речі його коханки»? - з обуренням запитала Лія, переглядаючи незвичайного покрою сукні. У нашому світі таких не носять.

Друг не відповів на питання.

Лія покрутила в руках плаття зеленого кольору. Воно було довгим ззаду, короткими спереду і досить прозорим, особливо в районі живота.

Дівчина вийшла з гардеробної і застала Деміона, який сидів перед туалетним столиком. Він ніжно намагався торкнутися гребеня, флакона парфумів, що стояли біля дзеркала. Обличчя його було задумливим і сумним.

-Деміон?

Він обернувся на голос дівчини.

- Це речі і кімната нашої мами, - відповів на її запитання.

-Хіба в замку немає гостьових кімнат? Чому він поселив мене сюди?

-Я не знаю, - сумно відповів Деміон, продовжуючи розглядати речі на столику, які належали близькій людині. -За двадцять чотири роки тут нічого не змінилося. Все так само. Навіть шпильки лежать в такому ж порядку, як вона їх розкладала.

Він знову спробував доторкнутися до речей матері.

-Мені так шкода. Я попрошу його поміняти кімнату.

-Не треба.

Друг подивився на Лію. У його очах були біль і скорбота.

-Я давно не наважувався зайти сюди. Завдяки тому, що ти тут, я теж тут, - продовжив Деміон. - Мені завжди здавалося, якщо я не буду заходити сюди, то забуду про її смерть. Але пора визнати - батьків більше немає, -і тихо додав, - як і мене ...

-Ну що ти, - дівчина присіла навпочіпки перед духом друга.- Сьогодні або завтра ми укладемо з твоїм братом договір. Я віддам йому кинджал, і ти оживеш.

Вона усміхнулася і подивилася йому в очі. Він не міг не посміхнутися у відповідь.

-Я ще не обдумала всі пункти, - попередила Лія, - але швидше за все головним буде: не переслідувати мене і допомогти в разі необхідності. Не думаю, що ідея, разом іти за кристалом, хороша, тому скоро ти оживеш, і я зможу тебе вщипнути, - засміялася Лія.

-Ні. Нерозумно буде не скористатися силою і повноваженнями глав верху, - перебив її чоловік, перестаючи віддаватися спогадам. - Самій тобі не впоратися на території мохакні.

-Ти забув, що магія на мене не діє?

-Ага, як же. Нагадати політ на дереві? Знаєш, чоловічу силу ніхто не скасовував, як і магічну кмітливість.

-Добре тобі, - відмахнулася Лія. - Я піду прийму ванну, раз є така можливість. А потім підемо домовлятися з твоїм братом.

-Добре.

Дівчина зайшла в купальну кімнату і застигла в замішанні. Посередині стояла ванна, але нічого такого, що нагадувало б кран, не було. Біля неї знаходився мініатюрний столик з флакончиками різного відтінку, без написів, і три брусочки схожі на мило.

«Деміон», - покликала Лія.

«Вибач, спину потерти не зможу».

«Жартівник. Краще скажи, як зробити так, щоб там з'явилася гаряча вода. І у якому флакончику засіб для миття волосся »?

Деміон матеріалізувався біля столика.

«Ось це, - він вказав на бруски, - кристали. Більший кинь у воду з жовтим, потім додаси світло - бежевий для охолодження. Коли вода буде потрібної температури, дістанеш кристали », - проінструктував чоловік.

"Що ж".

Флакони відрізнялися за кольорами. Світло - жовтий, жовтий, кремовий, бежевий. Починаючи з яскравого кольору, йшли засоби для миття голови, чим світліший колір, тим нижче частина тіла, яку потрібно мити.

Занурюючись в наповнену ванну, Лія обурювалася однаковими місткістями. Навіщо все так ускладнювати? Не можна просто все підписати? Десятки баночок. А якщо мені не треба стільки? Або запах не подобається?

Вона так обурювалася, що подумки знову розмовляла з Деміоном, який пішов оглянути замок.

«Якщо не подобається запах, потрібно замовити іншу гаму кольорів, - пояснив він дівчині. - Я не знаю, як у вас, але у нас засіб для волосся і тіла повинен мати один запах ».

«Вибач, захопилася».

"Завжди радий допомогти".

І як вона без нього буде, якщо поверне кинджал? Він же став для неї подругою, навігатором і практично другим «я».

Насолодившись гарячою ванною, Лія, обернувшись в леонтеоне, пішла шукати одяг.

Всі наряди були або прозорими, або занадто відвертими. Після довгого перегляду не дуже багатого асортименту, Лія вибрала блакитну сукню, довжина якої була нижче колін і приховувала щільною нижньою спідницею низ і ноги, але зверху підкладка була лише на рівні грудей і досить тонкою смужкою. За рахунок тонких шовкових ниток верх здавався не таким вже прозорим.

"О часи, о звичаї"!

«Ух ти, який цікавий наряд. Тобі дуже пасує", -оцінив Деміон, який з'явився у кімнаті.

«Там всі наряди дуже відверті. Невже у вас прийнято так відверто одягатися »?

"Не зовсім. Ці наряди мама жодного разу не надягала. Її основний гардероб перенесли в інший замок перед її смертю. А це, - він вказав на плаття, - те, що залишилося. Вибач, що брат не подбав про це. Думаю, він сам не знав, що саме знаходиться в гардеробній ».

Дівчина розчесала волосся і заплела косу.

«Деміон, а ти не міг би провести мене в бібліотеку»?

«Можу, а що б ти хотіла там прочитати»? - запитав він, виходячи за нею з кімнати.

«Про кровні домовленості. Ну і про бонобі хотілося б прочитати ».

Про себе дівчина подумала: «Вірніше про мітку, і як її можна позбутися».

«За істину я сам тобі все можу розповісти. Запитуй », - запропонував Деміон.

«Ну, наприклад, чому мітка світиться блакитним кольором? І як дракон пізнає свою бонобі »? - запитала Лія, безпосередньо не задаючи питання, що цікавить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 56 57 58 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"