Читати книгу - "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"

З іншого боку, три дні — немалий строк, щоб спробувати щось дізнатися про Олега. Зрозуміти й відшукати відповіді на безліч важливих питань. Знайти зачіпку і, якщо пощастить, виправдати чоловіка для себе. Не вірила в його нечесність і брудні наміри. Не хотіла вірити. Чому хвилювалася через ситуацію, що склалася, і самого Чернишевського, Маргарита воліла не думати…

Машинально розтираючи зап’ястя Одинцова чортихнулася, коли холодні краплі дощу злетіли на обличчя. Їй набридли власницькі звички чоловіків. Жінка в їх очах виглядала, як щось брудне й образливе. Неначе собачка, якою можна розпоряджатися: коли захочеться пограти, погладити та приголубити, а коли набридне — пнути в кут і кинути, нещасну й самотню. Так було завжди. Один за іншим чоловіки з Інанни, тепер Кирило й навіть Олег. Усі намагалися довести свою перевагу. Кожен різним способом, але від цього не легше.

Чоловіки всі однакові. Жорстокі та безпринципні. Спраглі до влади й виконання власних забаганок. Для них жінка завжди залишалася зброєю, способом домогтися бажаного, або розвагою після важкого трудового дня. Жінка, як об’єкт поневолення.

Колись давно Марго й уявити не могла, як це — знаходиться в чоловічих руках заради забави, не бажала миритися. Старалася чинити опір, самотужки протистояти давно усталеній системі. Потім довелося звикнути. Не змириться, а саме звикнути. Зачаїтися, вичікуючи слушного моменту для помсти за страждання, яких зазнала з вини протилежної статі.

Коли дівчина навчилася терпіти та зі скрипом зубів дозволила собі підкоритися, зробила ще один крок на шляху до тієї Маргарити, якою була зараз. Вона навчилася контролювати емоції. Стримуватися і не обурюватися, холодно відображаючи випади й вимоги на свою адресу. Уже давно не та наївна і юна Ритка. Навіть не ображена на навколишній світ Грета. Тоді перетворилася на ту, що переступила через біль і саму себе з гордо піднятою головою. Перетворилася на справжнісіньку холодну і стриману Королеву…