Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Альманах видів, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Альманах видів" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 75
Перейти на сторінку:
Частина 55. Храм Ізіди

Зробивши кілька пересадок, щоб заплутати слід, я прилетіла до Шотландії. Місцевий лорд був тією ще скалкою в дупі, і до того ж схиблений на релігії. Він, зі своєю невеликою паствою, проводив ритуальні жертвоприношення у храмі язичницьких богів. Чи були до нього боги прихильні від цього - сказати складно, але грошей він точно не потребував.

Моє завдання було в тому, щоб він помер, звичайно ж, але це мало виглядати як гнів богів.

План був такий, я маю переодягнутися в одну з черниць храму, непомітно прокрастись усередину і під час обряду послати ментальний наказ жерцю, щоб той замість дівчини на вівтарі заколов себе. Потім, не викликавши підозри в охорони, якої до речі було немірино, ще близько місяця спостерігати за подіями, що розвиваються, при необхідності усуваючи нові жертвоприношення.

Прибувши на локацію я переодяглася в красиву білу облягаючу сукню і накинула на себе білу накидку, в яких ходили всі місцеві черниці. Було в цьому образі щось дивне, що не співпадає зі стандартами в моїй голові. Їхній язичницький бог любив золото, тож мені довелося вдіти ще й важкі сережки, золоті каблучки та браслети. Вставивши в очі лінзи з візором, я сіла в орендований глайдер і під покривом туману та зливи полетіла до храму. Підлетівши до високої стіни я поставила автопілоту координати на повернення і, одягнувши щільний дощовик, м'яко зістрибнула на стіну. Глайдер після закриття дверей відразу злетів у повітря і швидко полетів, залишившись непоміченим.

Спустившись сходами і поблукавши по завчених напам’ять коридорах я скинула дощовик і клацанням пальців він пішов іскрами і згорів, не залишивши за собою навіть попелу. Мені не можна залишати слідів. Відчинивши важкі дубові двері я прослизнула в зал, куди саме прибували черниці. Вставши в щільні ряди всі почали затяжний спів і чекали на прихід жерців, тому мені теж довелося відкривати рот під музику. Моє обличчя було приховано накидкою з великим капюшоном і ніхто не помічав як я придивляюся до оточення. Коли до зали увійшли жерці, я почала розглядати їхні шати. Обвішані золотом, у вишитих накидках золотими нитками до храму увійшли тринадцять жерців і тільки зараз я помітила на вівтарі дівчину, на вигляд років чотирнадцяти, зовсім голу і прибиту за долоні та стопи до вівтарного кам'яного столу. Спів посилився і стих, як тільки лорд зійшов до вівтаря. Він почав довгу монотонну промову, слова якої було складно розрізнити, але всі дивилися на нього з благоговінням.

Я відчула запах, який мені не сподобався. Запах знайомий і це мене напружило ще сильніше. Украдкою озирнувшись я помітила між колонами охоронців в автоматах і в масках, було видно тільки їхні очі, але в цих самих очах було щось дивне.

Дівчина на вівтарі лежала нерухомо й усміхалася. За одним запахом я зрозуміла, що вона накачана наркотиками. Але був ще й інший.. Відчувши легке запаморочення я пожалкувала, що не вставила в ніздрі фільтри. Придивившись я розрізнила пари з підпалених пахощів від стелею.. чорт забирай! 

З тими ж монотонними промовами жрець заніс ритуальний кинджал над тілом дівчини і я зрозуміла, що час діяти. Сконцентрувавшись я заплющила очі і віддала ментальний наказ, спрямований тільки на розум жерця. За мить я почула крик.

Розплющивши очі я побачила, що черниці розбігаються хто куди, їх хапають охоронці і не випускають із зали. Жрець здригався, а з його живота струмком текла кров. Піднявши очі, він глянув прямо на мене, і, захлинаючись своєю кров'ю, впав на кам'яну підлогу.

У храмі панував хаос. Пару охоронцем підбігли до лорда і швидко забрали його тіло за двері. Інші жерці були в щоці та істериці, і намагалися вибратися з храму, а черниці тікали в коридори і я наслідувала їх приклад.

Добігши до порожньої відчиненої кімнати, я швидко забігла всередину і зачинила за собою двері, як і інші жінки. Я озирнулася на всі боки: кімната була одномісна і це тішило, а також веселила показушність цього місця. У порівнянні з багато прикрашеним храмом - кімнати були дуже маленькими, буквально два на три метри, сірими, з простим ліжком біля вікна і все. Сівши на ліжко я посміхнулася, перший етап пройшов якнайкраще.

Почувши тупіт у коридорі і стукіт у всі двері я встала, але до дверей близько не підходила. Я чула як двері відчиняються одна за одною, кричать черниці, їх куди тягнуть. Слідом я почула стукіт і в мої двері. Я мовчки стояла навпроти і намагалася прийняти образ переляканої дівчини, яку до глибини душі вразило те, що сталося. Стук став наполегливішим і я почула голос. До чортиків знайомий голос.

Відчиняйте! Це охорона! Всім потрібно пройти допит! - наполегливо тарабанив у двері чоловік, після чого почувся тріск дерева і двері вибили з петель, як тільки я накинула каптур і вуаль. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 57 58 59 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Альманах видів, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Альманах видів, Kira Night"