Читати книгу - "Мор, Михайло Андрусяк"

Мор, почувши ці слова, миттєво перебив:

— І як це нам допоможе? — у його голосі з’явилися сумніви, але водночас і зацікавленість.

Калгарон зробив крок ближче, його очі світилися темною рішучістю.

— У Форлеоні є принц Маркус, — почав він. — Ми прив’яжемо тебе до твого кулона. Фальміон, наш союзник, підкине цей кулон у кімнату Маркуса. І ось там почнеться головне.

Мор нахилив голову набік, його обличчя відображало плутанину.

— Але навіщо мені вселятися в тіло якогось принца? — з недовірою запитав він.

Калгарон усміхнувся, але це була усмішка, сповнена темряви.

— Для його крові, хлопче, — пояснив він. — Він чистокровний. Його мати й батько походять із королівського роду. У його жилах тече кров, у якій є слід ангельського походження. І саме це зробить тебе набагато сильнішим. Ти отримаєш силу, про яку навіть не мріяв. У його тілі ти будеш у сто разів могутнішим, ніж зараз.

Мор на мить задумався, його серце калатало, а думки швидко змінювали одна одну. Проте він уже знав свою відповідь. Його очі спалахнули рішучістю.

— Я зроблю це, — тихо сказав він, але в його словах відчувалася незламна впевненість.

— Фальміон зараз розкаже тобі про Маркуса, — промовив Калгарон, його голос звучав твердо, але сповнений темної інтриги. — Тобі доведеться втертися до нього в довіру. Він самотній, Мор, дуже самотній. Розмовляй із ним, підтримуй його. Стань тим, кого він зможе назвати другом.

Мор нахмурився, але не перебивав. Калгарон наблизився, його темний погляд став майже пронизливим.

— І настане час, коли ви станете друзями, — продовжив він. — Тоді ти спонукаєш його на самогубство. Ти станеш свідком його останнього подиху і скористаєшся цим моментом, щоб вселитися в його тіло. Саме тоді ти отримаєш доступ до його крові, до тієї сили, яка є в ній.

Калгарон зробив паузу, ніби чекаючи, щоб Мор усвідомив весь масштаб задуму. Потім він продовжив:

— Але це ще не все. Після цього ти знайдеш одного з пацюків у замку і накладеш на нього порчу. Це буде спеціальна порча, яка дозволить брати під контроль живих істот. Пацюк буде твоїм першим носієм. Він покусає інших пацюків, і так почнеться пошесть. Вони почнуть нападати на людей, заражаючи їх цією порчою.

Мор уважно слухав, його обличчя було напружене, але сповнене рішучості. Він розумів, що це більше, ніж просто план. Це було щось набагато темніше, що могло змінити весь світ.

— Із кожною зараженою людиною ти будеш ставати сильнішим, — Калгарон заговорив ще голосніше, ніби намагаючись донести значущість своїх слів. — Відповідно, твої монстри також будуть міцнішими, небезпечнішими. Так, крок за кроком, ми зберемо армію, яку не зможе зупинити жодна сила. І тоді ми знищимо людство.

Його голос лунав, мов відлуння, що заповнювало темну залу. Калгарон дивився прямо в очі Мора, ніби бажаючи переконатися, що той повністю зрозумів його задум.

Мор повільно кивнув. Його погляд став холодним і твердим.

— Я зроблю це, — сказав він. — Я знищу їх усіх.

Тут до кімнати зайшов Фальміон. Його постать була легкою, але вираз обличчя випромінював втому і водночас приховану злість.

— Доброго дня усім, — привітався він, трохи насмішкувато. — Ви би знали, як мені було хріново ці всі п'ять років. Кожного дня танцювати перед їхнім королем, бути мішенню для всього, що тільки йому захочеться кинути в мене, — промовив він, картинно зітхнувши. — Я й досі відчуваю, як ця клята кісточка з курячої ніжки боляче впала мені на голову.

Калгарон, який досі стояв поряд із Мором, лише нахмурився, а його голос став зловісно низьким:

— Фальм, до діла!

Фальміон відразу змінив свій тон, відкинувши легковажність. Його погляд став серйозним, і він трохи нахилив голову.

— Так, вибачте, Калгароне, — сказав він, вирівнюючи спину. — Маркус — це хлопчик, який, можна сказати, абсолютно самотній. Ніхто його не любить: мачуха, сестри — всі вони його зневажають і гноблять. Чому? Тому що він єдиний претендент на трон. Його існування викликає у них ненависть і страх.

Мор зацікавлено підняв голову, його очі блиснули. Калгарон кивнув, запрошуючи Фальміона продовжити.

— Король Аподон, — продовжив Фальміон із явним презирством, — справжній п'яниця. Він нічого не бачить і не чує, окрім вина, яке постійно тримає в руці. Форлеон гниє зсередини, Калгароне. Його король не здатний контролювати навіть свій палац, не кажучи вже про королівство.

Фальміон зробив паузу, його обличчя набуло хижого виразу.

— І ще... там дуже багато пацюків. Повірте, це ідеальна ціль для нашого плану. Кількість цих тварюк просто неймовірна. Достатньо одного зараженого пацюка, щоб запустити пошесть.

Калгарон посміхнувся, його очі блиснули темним вогнем.

— Дуже добре, Фальміоне, — сказав він, схвально кивнувши. — Твої зусилля не були марними. Тепер ми маємо ключ до нашої перемоги.

Мор мовчки слухав, його обличчя не виказувало емоцій, але в очах читалася рішучість. Він розумів, що тепер усе залежить від нього.

Калгарон перевів важкий погляд на Мора. Його очі випромінювали рішучість і холодну впевненість.

— Думаю, нема чого гаяти часу. Завтра ми проведемо обряд і почнемо наш план. Підготуйся і відпочинь, — промовив він, жестом запрошуючи хлопця залишити кімнату.

— Гаразд, — коротко відповів Мор.

Він вийшов із кімнати, але його кроки були повільними і важкими. Сумніви гризли його, мов хижак. Він питав себе, чи правильно чинить, чи готовий віддати все заради помсти. Думка про те, що йому доведеться існувати у чужому, до того ж мертвому, тілі, пробуджувала в ньому страх і огиду. Але одночасно Мор відчував, як у його грудях розгорається полум’я ненависті. Смерть його рідних вимагала відплати, і він знав, що зупинитися вже не може.

Зайшовши до своєї кімнати, Мор упав на ліжко. Він лежав, втупившись у темну стелю, намагаючись зібрати думки до купи. Завтрашній день обіцяв стати початком чогось незворотного. Він стане сутністю, покине своє тіло, віддавши себе на службу плану Калгарона. Його думки плуталися, але серед хаосу вирізнялася одна чітка мета: помста.